Поспішаючи з відрядження до хворої свекрухи, Лесина серце билось у грудях, не відчуваючи втоми після
Виховуєш із нього мямлю Для чого ти записала його до музичної школи? Людмила Петрівна проходить повз
Олег повертався додому з заводу. Типова київська зима сірість, заметіль, усе ніби у полоні застиглої тиші.
І досі буває, що серед ночі просинаюся і питаю себе, коли мій тато встиг у нас усе забрати.
Коли моя свекруха сказала мені: «Тут я вирішую», у мене вже було в руках маленький синій конвертик Вона
Їхня любов мала не запах меду й троянд, а сухий туман польових шляхів та розчавлену гіркоту полину.
Пустила у себе на свою біду
— Тату, це що за нові скарби? Ти магазин антикваріату обікрав, чи що? —…
Запис у щоденнику. Хто ж знав, що впустить собі на голову таку біду? Тату, а це що у нас за нові штучки?
Повертаючись додому раніше звичайного часу, Зоряна ніби пливла у проміжку між тінями та світлом, у такій
Надія залишилася сама. Їй було нікуди йти зовсім нікуди. “Кілька ночей можна поспати на вокзалі, а далі?
Ранок у Олени та Сергія почався просто якесь божевілля проспали обидва, будильник відключили ще у вісні.