Вже вісім років мій чоловік забороняв мені їздити до його батьків у маленьке село на Чернігівщині.
Тридцять років я працювала на швейній фабриці, мріяла, щоб діти жили краще, ніж ми з Тарасом.
Олег стояв нерухомо. Білі стіни лікарняної палати виглядали занадто стерильними. Надто байдужими.
У школі мене без кінця відправляли на якісь олімпіади. Одного разу потягнули й на олімпіаду з хімії.
Огромна ведмедиця несамовито застукала у двері хати лісника: старий чоловік обережно відчинив, навіть
Уяви, я одного разу зайшов у притулок для тварин тут, у Києві, і кажу працівниці: «Покажіть мені, будь
Оксана з Марією Артемівною сиділи на старенькому ліжку під подвійними ковдрами. Січень лютував за вікном
— Віро Сергіївно, дозвольте? — на порозі кабінету директора комбінату завмер один із її заступників.
Катерина Василівна, можна? на порозі кабінету директора комбінату завмер один із моїх заступників.
Ганна з Марією Степанівною сиділи на старому деревяному ліжку у кімнаті, де навіть стіни були одягнуті
Ти в мене просто свята, Соломіє. Якби не ти маму б уже давно відправили десь у дешевий пансіонат.