Одного доленосного дня, я, Марко, простий сільський роботяга, бродив нашою лісосмугою, збираючи сухі
У нашій школі вчилася дівчинка сирота. Вона жила з бабусею, яка була дуже стара і глибоко віруюча.
Я колись крав обід у бідного хлопця не заради їжі, а щоб сміятися над ним щодня. Допоки одного разу
Я народилася у великій родині, де крім мого тата й мами були ще старший брат, дві сестри та я.
Вона сказала, що сирота, щоб вийти заміж у заможну родину, і найняла мене нянею до власного онука.
Тату, а ти памятаєш Надію Олександрівну Бондаренко? Сьогодні вже пізно, але завтра приїжджай до мене.
Мій брат Мирон завжди був дуже скромним хлопцем ще з дитинства. Минали роки, а нічого особливо не змінювалося.
Ця історія трапилася у звичайній українській школі в 1986 році. Свідками цього були діти восьми років
Христина, зачекай. Дівчина обернулася на голос. Вона вже знала, що Остап знову чекає її біля підїзду. Знову ти?
Коли я повернулася до свого дворика у передмісті Львова, то з подивом побачила, що хвіртка напіввідчинена.