Оксана розклала на столі креслення майбутньої кухні й обвела олівцем те місце, де мав стояти її власний

— Кириле, це вже не смішно. Це навіть не сумно. Це просто принизливо, — Оксана промовила це рівним, майже

— Ти що собі дозволяєш? Ти в своєму розумі? — голос Ігора був не гучніший за шелест, але сталева хватка

Я різала кріп і думала про те, що качка в духовці вже мала б покритися золотавою скоринкою.

Оксана Іванівна прокинулася того суботнього ранку з відчуттям свята. Шістдесят років — кругла дата, гідна

Щовечора рівно о восьмій худа руда собака з’являлася біля мого паркану й починала вити.

Гена посміхався так, як умів тільки він: широко, з ямочками на щоках, з тим особливим мерехтінням в очах

— Через тиждень ми перевозимо маму й тата. Я вже домовився з вантажниками, — спокійно повідомляє Дмитро

Кішку помітили на третій день після того, як сусідка виїхала. Сіра, з білою грудкою та одним рваним вухом.

Хвіртка в Петровича не закривається з минулого літа. Клямка відірвалась, коли він штовхнув її плечем










