Мені було 30, коли тато вирушив до Бога.Зараз мені 32, а остання наша розмова досі болить, ніби це відбулося
Вперше це сталося, і ніхто навіть не звернув уваги. Це був вівторок уранці в середній школі імені Тараса
Візьми, моя дитино, для себе й своїх братиків. Їжте, золотенькі. Не гріх поділитися, гріх відвернутися.
Люди увесь час женуться за розкішшю. Холодильники, що самі замовляють молоко. Авто, які пищать, якщо
Неприємний осад Все, це кінець! Не буде жодного весілля! вигукнула Марічка. Зачекай, що відбулося?
Денник.Вчора виповнилося пять років з того часу, як усе в моєму житті почало розсипатися на дрібні друзки.
Часто задумувалася над своїм життям Таїсія, перейшовши рубіж у пятдесят років. Не могла назвати сімейне
Мені двадцять шість, і моя дружина Оленка каже, що в мене є проблема, яку я не хочу визнавати.
— Не збираюся доживати зі старими руїнами, — гримнув чоловік
— Досить! Хватить цього всього! — Ігор…
Я не буду доживати зі старою розвалюхою! буркнув Вадим. Все, мені досить! Вадим грюкнув дверцятами тумбочки
От так! вигукнув Сашко. Все як належить! Останнє слово мусить залишатися за чоловіком. Зранку до Степанюків