Ця історія трапилась зі мною в далекому 1995 році. Тоді я навчався у Львівському ліцеї імені Героїв Крут.
– Софійко, доню, я все розумію, але іншого виходу в нас немає. Треба. Ми змушені продати будинок.
Пізній бунт Ти розумієш, що ти робиш? голос Одарки лунав рівно, без особливої інтонації, і саме ця тиша
Вона вийшла з чорно-блискучого “Мерседеса”, ледь торкнулася босими литками асфальту і раптом
Тихий бунт Ганни. Оповідання Ганю, я вже не можу, голос у слухавці звучав так, ніби лікар повідомляє
Мене нема Ти знову купила цю дурницю? Григорій грюкнув пакетом об стіл так, що щось усередині дзенькнуло.
Зимовий гість У селі зимою темніє рано, а в заметіль ще раніше. О сьомій вечора за вікном уже нічого
Родинна реліквія Ні! Не вмовляй мене, мамо! Я все одно це зроблю! Марічко, навіщо?! Поясни мені, навіщо
Я загубила гаманець. Його повернув чоловік, обличчя якого я памятала зі старих сімейних фотографій.
Зручна дружина Оксано, ти мене чуєш? голос Богдана лунав рівно, майже по-діловому, наче він повідомляв