28 квітня, вечір. Я, Одарка Степанівна Коваль, сьогодні вперше вивела у двір цуценя, якого знайшла минулої суботи.
Чоловік обирає цуценя так, ніби шукає подарунок на все життя. Заводчиця усміхається. – Дитина давно мріє
Новину вона почула не з телевізора. Її приніс Левко, ввалившись у їхню знімну квартиру зі скуйовдженим
Я розповім вам історію, яку почув від знайомого лікаря. Вона прийшла до пологового будинку сама.
Соломія приїхала до пологового будинку у Львові сама-самісінька. Жодної рідні за дверима, жодного стурбованого
Пишу ці рядки вночі й знову перечитую останнього листа від свого батька, Остапа Ковальчука.
Дурощі коханняІ саме тоді він зрозумів, що всі ці дурощі кохання були лише початком великої пригоди.
За два тижні до відрядження подружжя Ковальчуків — Тарас і Орися — посварилося. Сильно. Так, що кіт Мурчик
Я, Ярина Бондаренко, записую це у щоденник. За два тижні до відрядження ми з Тарасом Бондаренком посварилися.
24 червня. Чотирнадцять місяців я боролася з раком, втратила волосся, але знайшла в собі незламну внутрішню
Сьогодні я нарешті записую все. Мені було шістнадцять, коли мене вбрали в біле й сказали, що мені пощастило.