Я не мати, а зозуля. 10 років тому пoкинyлa дочку на чоловіка і вирішила будувати кар’єру. Як тепер виправити помилки молодості?

Я була молода та красива. Мені хотілося шаленої популярності. Я працювала співачкою в одному ресторані. Коли продюсер запропонував мені контракт, я без вагань покинула чоловіка і 5-річну дочку, промінявши їх на кар’єру.

На той момент наш шлюб і так тріщав по швах, тому моє рішення стало логічним завершенням в історії нашого кохання. А дочку я ж не на чужу людину залишала – на рідного батька. Тоді я вважала, що це найкращий варіант для нас усіх.

За 10 років на сцені у мене були періоди занепаду, але в переважній більшості я не сиділа без роботи. Сольна кар’єра у мене не склалася, тому я приєдналася до ансамблю та разом з ними їздила на гастролі.

Я декілька разів намагалася створити сім’ю з колегами по сцені, але дуже швидко шлюби розбивалися об побутові проблеми. Все частіше я згадую колишнього чоловіка, дочку. Я перед ними дуже завинила.

Після розлучення я старалася допомагати моїй донечці матеріально. А коли була проїздом у нашому місті, то заходила до неї в гості. Колишній чоловік так і не знайшов собі іншої жінки. Каже, що чекає мене.

Нещодавно я дізналася, що вагітна від чоловіка, з яким розсталася понад місяць назад. У мене й до цього були затримки циклу через часті переїзди та зміни клімату. Тому й цього разу я не звернула увагу на цей момент.

Життя не складалося, а тут ще й, як я гадала, отруїлася, бо мене постійно нудило. Одна з колег вирішила пожартувати, чи не вагітна я випадково. Тест показав дві смужки. Я була розгублена, бо вже давно задумувалась, щоб завершити свою кар’єру та повернутися до чоловіка.

А як бути з цією вагітністю? Аборт робити вже пізно, та чи захоче чоловік прийняти мене з чужою дитиною? Я в розпачі. Не знаю, що робити.

Скоро у донечки день народження – 15 років. Вона вже доросла. І дорослішала вона без мене. Я піду до неї на ювілей та буду просити у них пробачення. Надіюсь, що пробачать і приймуть навіть з дитиною.