ЖИТТЯ

Я сказала, що весілля не буде, якщо він не запросить свою маму

Мій чоловік мене приголомшив. Ми планували своє весілля. Замовляли ресторан, домовлялися за музику, ведучого та інші дрібниці, яких так повно на урочистостях. Але коли дійшла справа до списку гостей, то він сказав, що не буде запрошувати свою маму. Вони не спілкуються вже кілька років, й він не хоче її бачити.

Я не могла повірити у почуте. Я знала, що він не ладнає з мамою. Саме тому ми досі з нею й не були знайомі. Думала, що після весілля все якось налагодиться. Але тут він уперся, що нізащо не хоче її запрошувати, а допитатися в нього, в чому справа, я не могла. Він тільки відмахувався від мене.

Вирішила, що час ще є, до весілля ми владнаємо всі справи, й чоловік помириться зі своєю мамою.
Але скільки разів ми не поверталися до цієї розмови, він постійно стояв на своєму. В один момент мені набридло, і я не витримала. Сказала, що якщо він не запросить свою маму, то ніякого весілля не буде. Я не могла починати наше подружнє життя з того, що не покликала свою свекруху на свято. Й хоч моєї вини в цьому не було, проте на душі було якось неспокійно. Видно, совість підштовхувала до правильного вчинку. Мій аргумент про скасовування весілля спрацював. Чоловік погодився запросити маму. Вирішили поїхати до неї разом. Я дуже хотіла дізнатися, що ж там такого у них сталося. Та й познайомитися вже давно було час.

Реклама

Його мама зустріла нас ще сходах у квартиру. Вона побачила, як ми приїхали, та побігла зустрічати. Жінка прямо кинулася синові на шию. Почала плакати. А він наче статуя з кам’яним лицем так й стояв. Потім вона обійняла й мене. Ми ще навіть не познайомилися, а вона вже мені сподобалась. За руки вона затягла нас до квартири. Яку бурю емоцій в неї викликала новина про те, що ми одружуємося. А коли дізналася про ціль нашого візиту так взагалі засяяла.

Коли чоловік пішов до магазину купити тортик, то ми залишилися з його мамою розглядати старі альбоми з фотографіями. Наодинці вона мені й розповіла, чому син не хоче з нею спілкуватися. Він так й не зміг змиритися з тим, що вона вийшла заміж вдруге після смерті його батька. Йому тоді було чотирнадцять. Він у штики прийняв новину про одруження. Почав влаштовувати фокуси та навіть втік з дому на два тижні. Переховувався у друга. Добре, що товариш виявився розумнішим й повідомив їй. Він думав, що ніхто не знає, де він, а все було навпаки.

Я була шокована. Цей телепень образився на маму за те, що вона відмовилася залишитися самотньою та знайшла собі іншого чоловіка після смерті першого. Це ж треба собі таке вбити в голову. Вона ж не зрадила, не покинула. Того дня я більше не підіймала цю тему, але настояла на тому, що з ним будемо щотижня приходити у гості до його мами. Було видно, що він більше не тримає на неї зла. А просто через свою впертість не може визнати, що вчинив негарно, коли припинив спілкуватися з найріднішою на світі людиною.

На весілля його мама таки прийшла. Навіть не сама, а зі своїм новим чоловіком. Вперше за все життя вони потиснули один одному руки. А під кінець святкування навіть сиділи поруч та обговорювали майбутню поїздку на риболовлю. Виявилося, що в них доволі багато спільного. А я стала зі своєю свекрухою найкращими подругами.

Ось так через якусь підліткову образу, надуману проблему мій чоловік ледь не перестав назавжди спілкуватися з мамою. Я не розумію, як можна бути таким впертим. Це ж твоя мама. Вона на сходи вибігла, щоб тебе зустріти після стількох років ігнорування з твого боку. Навіть словом не дорікнула. Тільки раділа, що знову знайшла сина. Моя історія не блокбастер, але вона показує, що через свої внутрішні переконання ми інколи можемо робити боляче іншим та шкодити собі.

Реклама

Також цiкаво:

Close