ЖИТТЯ

Діти вiдpeклucя від мене!

З Олегом, моїм чоловіком, ми половину життя тpyдилися для щастя наших дітей, допомагали їм вивчитися на бажану професію та знайти роботу, а потім няньчили та виховували онуків.

Кілька років тому не стало мого чоловіка і після цього життя стало нестерпним. У мене дуже маленька пенсія, тому її ледь вистачає, щоб покрити витрати на комунальні та харчування, а якщо я, не дай Боже, захворію, то ледь не голодна цілий місяць сиджу. Звісно, діти знають, яка у мене пенсія, й у якому становищі я опинилась, але ніхто з них не хоче мені допомогти.

Одного разу мені довелось так важко, що я покликала їх до себе у гості й сказала: «Давайте ви мені допоможете оплачувати комунальні послуги, квартира ж потім стане вашою, бо мені зараз надто важко доводиться!»

Реклама

Донька відповіла, що їй аби зі своїми проблемами впоратися, а не мої ще розгрібати, а син швидко перевів тему, мов нічого серйозного я й не сказала.

hendersonhomecareassistance.com

Звісно, я б не була на них ображена і не просила допомоги, якби розуміла, що їм нічим мені допомогти, але ж це не так. Вони мають кошти, щоб допомогти мені, бо двічі на рік їздять на дорогі курорти закордон, он син недавно нову машину купив, а донька новий телефон, не з дешевих, як річна кількість моїх пенсій.

Я знаю, що виховала їх неправильно, проте лише зараз це усвідомила, коли син став «каблуком невістки», і вона йому ні копійки не виділить на те, щоб допомогти мені, а донька просто витрачає гроші лише на себе та свого маленького сина.

Мені дуже образливо усвідомлювати, що я все життя віддавала їм все найкраще, а зараз вони не можуть дати мені якогось мінімуму. У моїх сусідок все навпаки, діти їм ледь не ціле життя забезпечують, завжди продукти купують, самі комунальні сплачують, мовчу вже про те, що вони беруть їх на відпочинок або самих у санаторій відправляють.

Як же гірко усвідомлювати, що ти готова була постійно жертвувати своїм здоров’ям та комфортом, щоб син та донька завжди мали все найкраще, а вони не готові дати тобі кілька сотень гривень на місяць.

Раніше я завжди у сусідок позичала до пенсії, щоб не голодувати, а зараз обираю друге, бо стало дуже соромно, коли вони почали запитувати, чому ж я у дітей не попрошу. Я ж просила, але вони відмовили, не буду ж я постійно у них випрошувати, нічого ж від цього не зміниться.

Пам‘ятаю, як я з сестрою постійно раз на місяць їздила на вихідні до батьків у село з величезними торбами продуктів, комунальні теж ми за них оплачували, вони тих рахунків не бачили ніколи навіть.

Я не знаю, як мені бути, тому що вижити на ці мізерні гроші просто неможливо. Коли ще чоловік був живий, то ми справлялися, бо він завжди мав підробітки, був автомеханіком, а я і сама шукаю зараз, де можна було б заробити, то інколи у продуктовому неподалік прибиральницею підпрацьовую, але це не гроші, а копійки, яких вистачає лише продуктів трохи купити.

Не можу я змиритися з тим, що мої діти виросли такими черствими та байдужими. Ми з чоловіком намагалися вкласти у них все хороше й ось що отримали, як вдячність. Де ж ми зробили ту рокову помилку, за яку я зараз повинна розплачуватися?

Реклама

Також цiкаво:

Close