Ковальчук Тарас

Пухнатий рятівник Рівномірний стук коліс і миготливі за вікном дерева колихали, як колисанка.

Щоденник Все своє життя я віддала доньці, а потім – онуці. Але, схоже, мої рідні забули, що й у мене

Минуло два роки. З тих пір донька не написала ані слова. Вона просто викреслила мене зі свого життя.

Коли я нарешті знайшла особисте щастя, донька назвала мене божевільною й заборонила бачитися з онукою.

Донечка вже на порозі пологів, а в неї в голові лише салони та вечірки. Неначе й не дитину має народити…

«Я забрала матір до себе, але через місяць відвезла назад — і тепер усі вважають мене чудовиськом» Коли

Це був звичайний вівторок. Я повернувся з роботи трохи раніше — мріяв лише про тишу, чашку чаю та пару

«Мамо, не телефонуй мені щодня» — ці слова розбили мені серце на дрібні шматочки. — Ну що в мене може

Ця історія — не вигадка, не сценарій з фільму і не міська легенда. Це реальність, від якої холоне серце.

Мені сорок один. І ніби я вже давно доросла, самостійна жінка — є чоловік, діти, робота, власний дім.