ЖИТТЯ

Приїхала у гості до батьків. Аж тут не0чікувана новина: вони п0дали на р03лучення. «Чому й чого?» – н1як не р0зуміла я. Та виявилося, що моя мама у цьому випадку зробила справді мудре рішення.

Звуть мене Олександра. Мені виповнилося нещодавно двадцять дев’ять років. Я маю родину: чудового чоловіка Семена та двох прекрасних донечок. Ми з чоловіком мешкаємо у своїй квартирі.

Я частенько навідую своїх батьків у селі. Одного разу поїхала я на вихідні до них. І почула неочікувану новину. Виявилося, що мої мама і тата подали на розлучення. Ініціатором цього дійства був батько. Причина – бажання насолодитися життям на самоті. Мама дуже переживала з цього приводу та вигляду не подавала. Я ж, звичайно, розуміла, як їй важко у той час було.

– Дмитре, хочеш розлучення? Я розумію: набридло тобі усе: і господарство, і худоба… Я не проти… Та знай: речі свої особисті можеш забрати. А от майно ділити я не дам! – заявила мама.

Реклама

Я тоді ще не дуже розуміла, чому вона сказала такі слова. Насправді ж, нежадібною жінкою була моя мама. А тут ось така заява! Що ж це? Доведеться батькові винаймати житло на старості літ? Невже вона допустить таке? Неможливо! Разом же тридцять п’ять років прожили. Всеодно турбується про нього! Та ні, мама наполягала на своєму!

Батьки розлучилися. Тато орендував будиночок недалеко від матері. Він намагався влаштувати своє життя. Та у нього нічого з того не виходило. Молоді та стрункі дівчатка й не дивилися у його сторону. Навіщо їм цей дідусь та ще й без грошей? Жінки батькового віку теж не велися на тата. Що він міг їм запропонувати? Орендовану квартиру?

Більше того, батько навчився сам робити усе. Тепер не було кому це робити. Він навчився куховарити, освоїв ази прибирання, прання та прасування, тобто виконував усе, що раніше робила замість нього мама.

Минуло п’ять місяців. Зайшла я якось до батька у гості. А він мені й каже:

– Ти знаєш, так мені захотілося вареників з капустою, що мама готує. Я сам пробував робити: все не те виходить. Тісто ніяке. Начинка теж. А ще не такий у мене й холодець… І маминого борщу я б скуштував. Гляди, як будеш у неї – візьми й мені тих страв. Хочу пригадати той смак. Скучив…

– А чому б тобі, тату, не прийти до мами у гості самому? Якраз Покрова наближається. Вона щось смачненьке приготує, бо ми до неї збираємося. – посміхнулася я.

Батько так і зробив. Купив на свято матері красиву вишивану сорочку і букет, щоб зі святом привітати. Мати гостинно запросила його до столу.

Потім він почав все частіше до неї заходити. Вона таки виділила йому кімнату для проживання. Батько пішов з орендованої квартири. Мати йому заявила, що тепер він буде сам собі готувати і займатися хатніми справами, як це робить вона. Він був не проти.

Поступово їхні стосунки почали налагоджуватися. Навпаки, розлука на користь пішла. Вони стали уважнішими і добрішими один до одного. Батько постійно допомагав мамі, разом робили усе.

Треба вчитися мудрості у такої жінки, як моя мама. Вона зуміла повернути свого чоловіка, бо керувалася не емоціями, як часто діють у таких ситуаціях жінки, а розумом.  

Реклама

Також цiкаво:

Close