З Романом ми одружилися молодими і зеленими, як то кажуть. Нам обом було по двадцять років. Ну а за спиною відповідно у нас ні гроша не було і багатих батьків у нас теж не було.
Одразу почали шукати роботу і поставили собі за мету спочатку обзавестися власним житлом, потім придбати автомобіль і народити двійко діточок.
Скажу чесно, назбирати гроші на власне гніздечко – це дуже важко і часто нам здавалося це не посильним й не реальним. Тому я все частіше говорила з Романом про те, що нам потрібно народити дитину. Адже роки йдуть, ми старіємо і потім вже не будемо мати ні сил, ні бажання на діточок.
Чоловік постійно мене відмовляв і казав, що ще рано. Та й потрібно думати про житло. Не все життя жити то з моїми батьками, то з його. З однієї сторони він був правий.
Ми справді працювали дуже багато і всі гроші обмінювали на долари і відкладали. Дуже великий поштовх нам дало те, що свекруха нарешті отримала земельну ділянку. Дійшла черга і до неї на безкоштовну приватизацію.
Ми мали стимул. Земля є, тепер можна і будинок будувати. За наші гроші ми залили фундамент і звели перший поверх. Наступного літа добудувати і накрили дахом, вставили вікна і двері.
Ще два роки ми працювали на те, щоб зробити всередині ремонт і опалення. Хоча мене не покидала мрія про дитину. Тим паче, що у нас майже все готово. От тільки Роман і далі продовжував мене запевняти, що ще не час. Бачте машину потрібно купити, бо не буде як дитину возити до лікаря і до дідусів з бабусями.
От минуло ще трохи часу і наш будинок був готовий. Ми чекали Нового року, щоб туди переїхати і влаштувати новосілля. Та й підшуковували собі автомобіль.
Аж одного дня мені чоловік сказав, що хоче розлучитися. Я не розуміла чому і що таке трапилося. Тоді Роман мені сказав, що у нього є інша і він за кілька тижнів стане батьком. Це для мене був удар нижче пояса.
Я стільки хотіла і просила в чоловіка дитину, а він просто не хотів дитину зі мною. Я зібрала всі свої сили в кулак і сказала йому, що добре хай йде жити до них, а я житиму в будинку.
Роман розсміявся і сказав:
– А хіба це твій будинок? Це будинок моєї мами. В тебе нічого нема.
Це ж який він підлий і цинічний. Там половина грошей моя.
