«Поділіть все між собою, не хочу я писати зanoвiт!» – промовила мама

– Після того, як забирав маму з лikapні, почав говорити з нею про те, що пора б зanoвіт писати, бо що буде далі, не зрозуміло. То скільки у свій бік наслухався, що й досі прийти у себе не можу. – скаржиться тридцятирічний Олексій – Мало того, що вона мені відмовила, так ще й сказала, що хоче, щоб все по закону поділили. Ну як це так по закону? Тоді мій старший брат матиме права на те, над чим ми з батьком так довго старалися і це не справедливо!

Олексій став другим сином своєї мами, на момент його народження брату було уже 14 років.

– Хоч мій батько був нерідним для першого сина мами, але все для нього робив. Допоміг в університет вступати, роботу знайти, у житті влаштуватися. Мав чудові можливості, тому й не соромився комусь допомогти.

До мого випуску зі школи я міг щиро назвати нас багачами. Ми жили у власній квартирі, купили землю у селі й почали будувати дачу, часто їздили закордон у відпустку, мали машину й часто змінювали її на кращу. Загалом у нас все було, чого нам тільки хотілось.

В один момент все полетіло шкереберть, й батько залишився без престижної роботи, а ми з мамою без хорошого життя. Коли його звільнили з роботи, то ми з мамою намагалися всіма силами підтримати його, бо знали, як вона для нього була важлива, але ситуація не змінювалась, батько продовжував сидіти на дивані й дивитися телевізор, тоді мама зі співчуття перейшла до сварок.

З горем, але їй вдалось змусити батька приносити гроші додому хоча б кількагодинним таксуванням. У той момент все перейшло на плечі мами, й тепер вона, раніше працюючи лише для задоволення, повинна була добре працювати, щоб сім’я мала все необхідне. І хоч у сім’ї були якісь там збереження, та я чудово розумів, що їх не вистачить для мого навчання й життя у великому місті, тому я доклав чимало зусиль, щоб самостійно вступити у бажаний університет й отримувати стипендію.

– На моєму факультеті було всього кілька державних місць, тому основна частина моєї групи – платники. Всі вони були з багатих сімей, декотрі у 18 років вже мали машини й власне житло, ходили у золоті й шубах. Тому я у ношених джинсах й на автобусі зовсім не вписувався до них, – ділиться Олексій.

Олексій після закінчення першого курсу почав шукати підробітки. Все давалось йому важко, бо й навчання легким не було. Для його мами та тата теж життя медом не було, бо доводилось багато працювати, а здоров’я їх все більше підводило.

Батько за цей час став хорошим таксистом і заробив на другу квартиру, яку переписав на дружину, як і першу, щоб у разі чого його злі родичі не мали на неї жодних прав.

На щастя, згодом я закінчив університет і зміг знайти хорошу роботу, але горе прийшло звідки не чекали й почало здавати мамине здоров’я.

Зараз у нас є дві квартири, майже добудована дача і чималий шматок землі. Але всі накопичені гроші ми витрачаємо на лікування мами, у неї постійно, як не одне болить, то інше.

– Оце недавно останні гроші віддали її на операцію і залишилися майже голими. Це все на Новий рік було. От і її старший син зателефонував, ми вже з ним років 10 не спілкуємось, але він щороку вітає маму з великими святами, але був він у нас років п’ять тому. Загалом, я йому пояснюю, яка ситуація склалась, мов якщо хочеш, то приїдь, допоможемо з дорогою, а він видає мені: «Не хочу я їхати, навіщо мені це?»

Ну і коли ми дізналися, що потрібна буде ще одна операція, то вирішили, що, можливо, старший син знайде якісь кошти для мами й допоможе нам, але й тут цього не сталось. Він не захотів ні приїхати, ні допомогти матеріально, тому все робили ми з татом.

– Знаєш, якби він хоч трохи переживав за маму, чи там цікавився її самопочуттям, а йому ж абсолютно все одно! – не може стримати емоцій Олексій. – Я оце все розповів якось подрузі, а та каже: “Почекай, ваше ж все на маму записане, то у разі чого він відразу прибіжить, щоб поділити її спадок й забрати свою частину”. І я з нею згідний, мабуть, і совість його не потурбує. Я пробував поговорити з мамою про це, але вона говорить, що буде справедливо, якщо все ділитимуть по закону. Але ж якщо справедливо, то там в основному татова праця, а я його єдиний спадкоємець!

От поясніть мені, можливо, я не можу зрозуміти її, бо ще не став татом, але ж це дивина якась! Ви що про це думаєте?