Ти бач, йому мої ремонти не до вподоби. – бубніла, моя Юля. – Доню, а може проблема не в самому ремонті, а в його відсутності

Нашій донці Юлі вже тридцять три, вона в нас розумниця, а ще дуже красива. Та що нас з кожним роком хвилює все більше, це те що вона ніяк не вийде заміж. І це не наша примха. Вона й сама вічно про це говорить, чому всі її подруги заміжні, а вона ні. Залицяльників багато, а от заміж не кличуть.
У свої роки вона виглядає прекрасно, і не тому, що я її мама й так думаю. Так говорять всі наші знайомі. Працює на хорошій роботі, має власну квартиру, машину. Тож вона повністю зайнялася пошуком супутника життя.
От минулого тижня донька повідомила, що познайомилася з серйозним чоловіком. Він старший від неї на десять років. Розлучений давно, дітей не має. Він прийшов у їхню фірму нещодавно, одразу зайняв хорошу керуючу посаду.
Вчора зранку Юля зателефонувала, й повідомила, що вона остаточно закохалася. Хоча це я чую кожного разу коли донечка зустрічає кавалера. Тож вона вирішила свого обранця запросити до себе. Я одразу запропонувала прийти прибрати в неї в квартирі, адже точно знаю, що вона цим не переймається.
Юля заперечила, сказала, що це обман, вона хоче, щоб він бачив як вона живе. Це мені не сподобалося, адже знаючи доньчині звички все навкруги захламлювати, навряд чи комусь таке сподобається. І я не помилилася.
Вже ввечері донька ревіла в телефон і просила прийти. Чоловік сердився, що я бігаю до неї при кожній примсі. Але я ж мама інакше не зможу, хоч вона й доросла.
– Що? розповідай. – сказала я їй коли зарюмсана Юля відкрила мені двері
– Все, я краще десять котів заведу, заміж не хочу.
Виявляється кавалер щойно прийшовши до неї додому, одразу почав критикувати її житло, назвав квартиру, комірчиною, бо в неї ніякого затишку не має. Зазначив, що ремонт у квартирі відсутній. Запитав як вона має в сім’ї для чоловіка порядок підтримувати, як що сама для себе не може.
А от характер у моєї Юлі на відміну від зовнішності противний. Вона одразу виклала йому все, що про нього подумала. Сказавши, що заміжжя це не про рабство, і вона не прислуга. Після того взуття кавалера вилетіло з квартири, а за ним і сам претендент.
Жаль мені мою доньку, але я згодна з цим нещасним, що потрапив їй під руку. В неї справді квартира не затишна, меблів як таких майже немає. Вона не заморочується, що шпалери потрібно змінити, років п’ять тому. А ще не мішало б вікна й двері повимивати, деякі речі повикидати. У неї речі навіть не в шафі, а на кріслі, так для неї зручніше. Раніше я трішки їй прибирала, чоловік лагодив все, та згодом йому це набридло й сказав годі бавити її.
Хоча у грошах потреби вона не має, я її радила вже найняти людей зробити ремонт, купити меблі. «А навіщо воно мені, мені і так добре.» відмовляється Юля.
Фінанси донька спрямовує на свою зовнішність – одяг, косметику та прикраси. Вона також любить ходити до ресторанів, їздити на відпочинок.

– Ти бач, йому мої ремонти не до вподоби. – бубніла, моя Юля.
– Доню, а може проблема не в самому ремонті, а в його відсутності.

І от зараз донька заснула, а я сиджу і думаю як їй допомогти. Все ж таки вона доросла жінка, а поводиться так легковажно. Ну кожному ж хочеться комфорту, затишку, а вона якась не така. І я точно знаю, що через деякий час вона знову буде шукати собі супутника для життя. І результат буде таким же, бо чоловікам не подобаються жінки навкруг яких безлад, та відсутність комфорту. Ще й характер в подарунок до того всього.
Я це все розумію, а от як донести до доньки не знаю.