ЖИТТЯ

Вона два тижні пролежала у лikapні, й ніхто до неї навіть не прийшов. А трапилося таке, що не дай Боже нікому пepeжити

Скільки історій я вже надивилася за той час, коли працюю у лikapні медuчною ceстрою. Пригадати лише останніх три роки, то я можу писати сценарії для телепрограм та телесеріалів. Але цей випадок запам’ятався мені надовго. Можливо тому, що я сама була у подібній ситуації й дуже близько прийняла roре дівчини.

Її без тями привезли пізно ввечері. Бригада швидкої допомоги отримала повідомлення про виклик. У парку знайшли непритомну вагітну дівчину, а поруч пачку пустих ліків. На вигляд сьомий місяць. А на дворі мокрий сніг та вже починав брати нічний мороз.

Її одразу направили до реанімації. Черговий лікар зробив всі необхідні обстеження. Дитині нічого не загрожувало. А ось бідна дівчина не реагувала. Її ледь привели до тями. Тільки но вона розплющила очі, як одразу почала кудись зриватися. Добре, що її завчасно прив’язали ременями. Мені було страшно дивитися, як вона намагається вирватися. Волосся стирчало у різні боки, очі наче у хижого звіра, який опинився у пастці бігали з кутка у куток. Я підійшла до неї та обійняла. Почала заспокоювати. Вона була приблизно того ж віку, що й моя дочка. Щойно її голова опинилася на моєму плечі, як дівчина почала ридати. Сльози просто лилися з її очей. «Що ж такого могло статися, що вона так побивається?» – подумала я. А сама продовжувала її пестити та говорити, що все добре, що дитина в порядку. Що їй нічого не загрожує. Але від моїх слів  вона плакала ще дужче.

Реклама

Так я просиділа з нею хвилин сорок. Коли нарешті вона втомилася, то заснула. Прямо в мене на руках. Мені самій аж захотілося плакати. На ранок вона прокинулася. Цього разу вже була спокійна. Очевидно, що нічні переживання далися взнаки. Поки не прийшла моя напарниця, то я прийшла до дівчини у палату. Почала з нею розмовляти. Вона спокійно розповіла, хто вона й що трапилося.

Їй було всього дев’ятнадцять. Вона приїхала до нашого міста з якогось селища на навчання. З дитинства мріяла стати вчителькою. В гуртожитку познайомилася з молодим хлопцем. Старшокурсник сам звернув на неї увагу. Воно й не дивно. Таку вродливу дівчину гріх не помітити. А далі все банально. Молодик закрутив їй голову. Клявся у кохані. А на ділі просто скористався довірливою душею. А коли дізнався, що вона завагітніла, то покинув її. Ще й розповів усім, що вона десь нагуляла дитину. Бідна дівчина не знала, що робити. Шукала підтримки у батьків, а вони сказали, що не хочуть її знати після того, як вона перетворилася на «п0таскуху». Того вечора вона шукала допомоги у хлопця, у батьків й ніхто її не підтримав. Думка про те, щоб нашкодити собі, з’явилася сама. А далі купила ліки. Добре, що вона не знала, що одна пачка – замала доза для якоїсь серйозної шкоди.

Цього разу плакала я. А вона дивилася десь у вікно, й схоже, що бачила там якісь свої думки. Лікар залишив її у лікарні на два тижні. Про всяк випадок. За цей час до неї ніхто не прийшов. А ні хлопець, а ні батьки. Якби не наш молодий інтерн, то вона б напевно тільки те й робила, що сумувала. Але молодий хлопець кожну вільну хвилину проводив у неї. Приносив гостинці, змушував разом з них виходити на прогулянки на двір. Вона навіть посміхалася, коли він був поруч.

Це було кілька років тому. Зараз інтерн став лікарем у нашому закладі, а та дівчина – його дружиною. Хлопець прийняв чужу дитину наче свою. Єдине, що не змінилося, так це ставлення батьків дівчини. Вони навіть онука не захотіли бачити. Шкода мені їх.

Реклама

Також цiкаво:

Close