ЖИТТЯ

Роби аб0рт! Тобі спочатку треба виховати доньку чоловіка від першого шлюбу! Не потрібні вам зараз спільні діти.

П’ять років тому я вийшла заміж за Миколу. Він був розлучений вже давно, а для мене це був перший шлюб.

Коли ми зустрічалися, все було мов у казці. Квітково-цукерковий період тривав півроку. Здавалося, не було ніяких проблем, і я, нарешті, зустріла свою половинку. Потім ми вирішили жити разом. Оскільки у мене була своя квартира, Микола переїхав до мене. Ми одружилися.

Потім Микола розповів мені, що спільну квартиру, яку він взяв у кредит з колишньою дружиною, залишив доньці. Але він продовжував виплачувати за неї гроші. Звичайно, це гідний вчинок справжнього чоловіка. Та мені від цього легше не було.

Реклама

Микола віддавав гроші на іпотеку і аліменти, а нам залишалися лише копійки. В мене й зарплата більша, ніж у нього, тому жили ми на мої кошти. Чоловік пояснював мені, що у його колишньої дружини не вистачить грошей на кредит. А якщо вони втратять цей шанс, то їй та його доньці не буде де жити.

Я закривала очі на це. Намагалася підтримувати Миколу. Сама платила за комунальні послуги, купувала одяг, продукти, тобто забезпечувала нашу сім’ю.

А потім почалися справжні проблеми. Донька Миколи почала майже щодня приходити до нас у гості. Дівчинка часто залишалася ночувати у нас. Причин на це було багато: то її мама відпочивати за кордон поїхала, то у неї невідкладні справи якісь. Мені говорили, що Мілана поживе у нас тиждень, але декілька днів перетворювалися на місяці.

Я хоч і добре ставилася до дівчинки, але мене обурювало те, що вона не привчена до порядку. Після Мілани у квартирі доводилося прибирати годинами. А ще великим недоліком її перебування у нас стало те, що свекруха знала усе, що робиться у нашій сім’ї. Дівчинка розповідала їй, що я готувала на сніданок чи вечерю, чи сварилися ми з Миколою, що я одягала.

Свекруха часто телефонувала мені із настановами:

– Ну що ти за сукню сьогодні одягла? Мілана говорила, що груди випадають з неї, і ледве труси вона прикриває у тебе. Хіба це годиться у твоєму віці, маючи чоловіка, так вульгарно одягатися?

Або такого плану монолог:

– Скільки ти будеш Миколу супами годувати? Він же чоловік! Йому м’ясо треба, а не твої юшки з овочами!

Я не сперечалася з нею. Не хотіла псувати стосунки. Але було неприємно чути такі слова. Доки Мілана не ходила до нас, таких проблем не було!

До речі, свою свекруху я теж не розуміла. Живе у своїй квартирі. Чому не бере онучку до себе? Чому не займається дівчинкою?

Я нервувала. А Мілана почала приїжджати до нас все частіше й перебувала довше.

– Ти ж розумієш… – сказав мені Микола. – Вона молода жінка. Їй треба своє життя влаштовувати. А я взагалі думаю, що заберу доньку жити до нас. Навіщо їй бути з чужим дядечком?

Або я дурепа, або чогось в цьому житті не розумію. Виходить, що з чужим дядечком жити не можна, а при живій матері з чужою тітонькою – це норма? Квартира у мене однокімнатна, тому ніякого особистого життя у присутності Мілани у мене не було. У колишньої дружини – двокімнатна, при цьому доньці у ній місця не вистачає. Бо Оксана, її мама, влаштовує нове сімейне життя.

Незабаром я завагітніла. Напевно, це сталося тоді, коли Мілана декілька днів за місяць проживала у Оксани. Я неймовірно зраділа. Мені вже тридцять років. Нарешті і я стану мамою!

Я, натхненна цією звісткою, приготувала чоловіку смачну вечерю. Та коли поділилася з Миколою цією новиною, побачила, як він змінився на обличчі. Така перспектива його не радувала, а, навпаки, засмутила. Він навіть вечеряти не захотів. Натомість запропонував мені:

– Сонечко, давай ти аборт зробиш. Не потягнемо ми двох дітей. Спочатку треба Мілану на ноги поставити, а потім про спільну дитину замислитися можна.

Мене розгнівали такі слова. Тобто Микола пропонував мені убити свою дитину, щоб виховувати його доньку? Забути про спільних дітей на 10 років? І все тому, що колишня дружина влаштовує особисте життя? Це було егоїстично по відношенню до мене. Я заплакала. А потім набралася сміливості і відправила свого чоловіка далеко разом з його проблемами.

Моя свекруха неодноразово приходила до мене і відмовляла мене від рідної дитини. Вона теж налаштовувала мене на аборт:

– Роби аборт! Тобі спочатку треба виховати доньку чоловіка від першого шлюбу! Не потрібні вам зараз спільні діти.

Я навіть слухати її не стала. Я нікому нічого не була винна.

Ми розлучилися з Миколою. Минуло три роки. Зараз він живе у своєї мами разом з Міланою. Його колишня дружина розлучилася і знову шукає нового чоловіка.

Я народила синочка Давида. Під час декретної відпустки працювала на віддаленій роботі, тому ми з малюком були забезпечені. У нас все було добре. Я щаслива, що у мене є синок.

Його батько одного разу приходив до нас. Питав, чи не буду я на аліменти подавати.

– Ні, не буду! – відповіла я. – Ти ж двох дітей не потягнеш. Я й сама у силах забезпечити свого сина. Це моя дитина, і тільки моя!    

Реклама

Також цiкаво:

Close