ЖИТТЯ

Думайте, що хочете, але я не могла залишити там ту сумку з гостинцями!

Оскільки я була найстаршою дитиною у сім’ї, де було ще 4 молодших, то на мене впали обов’язки годувати їх, одягати, водити до школи та лікувати. Ніхто мене ніколи не питав, чи мені це подобається. Це було необхідністю і все.

Однолітки дивилися на мене згори, я ніколи не гуляла, не мала хобі, тому що весь час приділяла молодшим братам та сестрам. Мені було образливо бачити насмішки однокласників, інколи я тікала з дому, щоб погуляти з однокласницями, але потім батько карав мене за це ременем, мов хоче допомогти мені позбутися від дурних думок.

У мене не було свого дитинства. У 9 класі мене відправили вчитися у місцевий коледж на бухгалтера, тому що батьки не хотіли довго чекати, доки я закінчу 11 класів і піду працювати.

Реклама

Через рік вони мені знайшли роботу офіціанткою, де батьки зобов’язали мене красти там їжу, я не хотіла цього робити, й коли приходила додому з пустими руками, то знову була покарана ременем, мов через мене всі залишилися голодними. Перші три зарплати у мене відібрали, а коли я отримала четверту, то просто втікла з дому. Мені було не важливо куди їхати й що буде далі, тому що гірше вже бути не могло.

Облаштовуватися у новому незнайомому місті ще дитиною було складно, але я бралась за різну роботу – мила туалети, знову була офіціанткою, працювала двірником, і все для того, аби не повертатися до минулого життя. Згодом мене підвищили до кухаря у кафе, і я почала непогано заробляти та відкладати зароблене, щоб одного дня купити власне житло.

Весь цей час я жила на орендованій кімнаті зі старенькою бабусею. Умови там були не дуже, проте це було дешево, й сама бабуся була дуже хороша, ми турбувалися один про одного, вона була ріднішою мені за батьків. Поруч з нею за чашкою чаю я відчувала себе людиною, яку люблять і поважають.

Незабаром я почала зустрічатися з одним хлопцем, через рік ми одружилися, і я почала жити з ним та його батьками, але до бабусі продовжувала навідуватися.

Через пару років у мене вже був син та дочка, і все частіше снилися батьки, тому одного дня я попросила чоловіка поїхати зі мною до них, провідати. Перед тим я зайшла у супермаркет, купила багато смаколиків, налаштовувала себе на краще, але…

Батько зустрів мене з кулаками, мама навіть не глянула на мене та онуків, а менший брат почав кричати образливі слова. Виявилось, що нічого не змінилось. В один момент вони закрили перед нами двері. Я взяла гостинці у руки та ми пішли додому. Можете думати про мене, що завгодно, але навіть цього я їм давати не хочу. Тепер навіть не впевнена, чи варто йти до них на похорон.

Реклама

Також цiкаво:

Close