ЖИТТЯ

Думали, що знайдемо дочку, а втратили й сина

Ми з чоловіком завжди мріяли, що у нас буде велика сім’я, але Бог дав лише єдиного сина. Він наша єдина опора і надія. Після одруження він зовсім змінився. Хіба таким ми його виховували?

Оскільки ми розуміли, що він єдина дитина і можемо його зіпсувати своєю гіперопікою, тому виховували його в суворості. Якісь серйозні покупки робили тільки тоді, коли син цього заслуговував. Він вільно спілкувався з однолітками, але без фанатизму. Ми боялися, щоб не зв’язався з поганою компанією та не почав пити й курити.

Павло закінчив школу з відзнакою, а інститут з «червоним дипломом». Ми пишалися тим, що у нас такий розумний син. У свої 27 років у нього вже була власна квартира, автомобіль і хороша перспективна робота в юридичній фірмі. Звісно, ми допомогли з працевлаштуванням, а квартиру та авто купили зі своїх заощаджень. На кого ж нам їх іще витрачати?

Реклама

Йому вже 33, а він ніяк не знайде собі гідної пари. Всі хочуть тільки грошей та гулянок до світанку. Сім’я сучасну молодь не цікавить.

Нам з чоловіком уже хотілося внуків. Одного дня Паша привів в наш дім Вероніку. Вона була красива, як намальована. Дівчина мені сподобалась, і син її дуже любив, тому не стали тягнути з весіллям.

Я гадала, що якщо в нас більше немає дітей, то невістка стане нам дочкою. Ми мріяли про онуків. Але все склалося зовсім по іншому.

Після весілля син став все рідше навідуватись до нас. Невістка взагалі приїздила тільки на дні народження, та й так всім своїм видом показувала, що їй неприємна наша компанія.

З часом кількість візитів взагалі зменшилась до мінімуму. Зате до сватів діти ходили майже щодня. Я не розумію, чому невістка налаштовує сина проти нас. Ми ж нічого поганого їм не бажаємо, навіть ні разу не втручалися в їхні сімейні справи.

Хіба такої вдячності ми заслужили від єдиного сина, в якого вклали свою любов. Кінець кінцем навіть квартира та автомобіль подаровані нами. Могли б хоч із ввічливості приділяти нам більше уваги.

Невістка нас взагалі відгородила від онуків. Якби ми не прийшли на виписку з пологового будинку, то до 2 років так би й не бачили свою старшеньку онучку.

Що робити? На що надіятись? Що ми зробили не так?

Реклама

Також цiкаво:

Close