Теща бідкається, що ми більше не допомагаємо їй фінансово! Та коли вона сиділа з власним онуком, то вимагала плату як няня, тепер же, коли син підріс, і щогодинний догляд йому не потрібен, то я платити їй більше не збираюся!

Ми почали зустрічатися з майбутньою дружиною, коли обидва вже працювали. Після одруження ми взяли в кредит квартиру, сподівалися швидко все виплатити, та тут дружина завагітніла та пішла у декрет. Коли сину було пів року, нам запропонувала допомогу теща: сказала, нехай Аня йде на роботу, а вона буде сидіти з онуком, проте за це вона попросила оплату – як для няні.

Я дуже люблю свою дружину. Ми зустрілися з нею на подвійному побаченні наосліп, тобто, наші друзі вже зустрічалися та знали один одного, а ми до того не були знайомі. Аня мені відразу ж сподобалася. Вона була комунікабельною, начитаною, ввічливою, доброю та неймовірно гарною. Я закохався в неї відразу ж, тому й запросив на друге побачення. Вона, на щастя, погодилася, так ми й почали зустрічатися.

Уже через три місяці ми жили разом. Ще через пів року я зробив Ані пропозицію. Ми вирішили самостійно збирати гроші на весілля, тож одружилися лише через рік. Відразу після весілля ми взяли в кредит двокімнатну квартиру. І тут же Аня завагітніла. У нас народився чудовий син. Та з фінансами стало набагато гірше.

Приблизно за пів року до народження нашого Гліба мама моєї дружини вийшла на пенсію. Вона часто жалілася, що їй не вистачає грошей, та ми нічим не могли їй допомогти, адже мали виплачуватися кредит. Через декілька місяців після народження Гліба теща запропонувала нам допомогу: щоб Аня вийшла на роботу, а вона сиділа з Глібом. Проте вона попросила нас виплачувати їй щомісяця зарплату, так би й вона отримала заробіток, і ми б не переживали, що син з чужою людиною весь час.

Ми з Анею порадилися, і вирішили, що так буде краще. Аня вийшла на роботу й половину зарплати щомісяця віддавала своїй мамі. До слова, теща гарно виконувала свої обов’язки «няні», вона не просто доглядала онука, а й активно займалася його розвитком, тож читати, писати й рахувати він умів ще до школи. Та й нам було добре, ми з дружиною могли присвятити час собі, і навіть на вихідні з’їздити кудись без дитини.

Та тепер нашому синові виповнилося 11 років, він перейшов до п’ятого класу, і ми вирішили, що «няня» нам більше непотрібна. Син ходить самостійно до школи (вона знаходиться в 5 хвилинах від дому), сам приходить з неї, та і їсти може собі розігріти в мікрохвильовій пічці.

І тепер, коли за сином більше не потрібен догляд, я вирішив, що досить платити тещі. Допомога нам більше не потрібна: кредит ми виплатили, навіть дачу в передмісті купили гарну, тож, думаю, час задуматися про другу дитину. Та тещі, здається, така моя позиція не подобається.

Теща бідкається, що ми більше не допомагаємо їй фінансово! Та коли вона сиділа з власним онуком, то вимагала плату як няня, тепер же, коли син підріс, і щогодинний догляд йому не потрібен, то я платити їй більше не збираюся!

Аня, здається, повністю зі мною згодна, та їй шкода матір. Я все розумію, але коли ми ледве кінці з кінцями зводили, ще й кредит мали виплачувати чогось її мама не погодилася нам допомагати абсолютно безкоштовно! Мені здається, якщо вона сама встановила такі товарно-грошові відносини, тож тепер нехай відповідає за свій вибір.

Коли нам потрібен буде догляд за сином (наприклад, няня погодинно, коли ми будемо відлучатися надовго), то тоді ми будемо викликати тещу-няню і будуть їй додаткові гроші до пенсії. Якщо ж їй буде потрібна допомога через проблеми зі здоров’ям, то тоді, будь ласка, так і сказав дружині. Аня також поговорила з мамою, не знаю, як відреагувала теща, та скарги на маленьку пенсію тепер ми чуємо майже не щодня.