Свекруха заявила, що не буде сидіти з нашою дитиною: «Ви народжували для себе, то ж самі й крутіться». Вона навіть не захотіла допомогти, коли я захворіла, та й узагалі сім’єю сина не цікавиться

Доля моєї свекрухи, в основному, склалася не дуже погано. Вона рано вийшла заміж, адже завагітніла першим сином. Та цей союз виявився досить міцним. Її чоловік мав свій бізнес, тож сім’я нічого не потребувала. Щастя перервалося великою бідою – в автокатастрофі загинув батько мого чоловіка, а свекруха залишилася сама з двома синами на руках…

Мій чоловік старший син у сім’ї, тому йому часто доводилося дивитися за молодшим. Свекруха тяжко працювала, щоб «витягнути» бізнес покійного чоловіка. Вона стала керувати фірмою сама, і невдовзі бізнес став приносити дохід. Вона вийшла заміж у 20, тому не встигла здобути освіту, а після смерті чоловіка закінчила аж два виші, і все це сама, ще й з дітьми на руках. Тому я завжди захоплювалася свекрухою.

З майбутнім чоловіком ми почали зустрічатися ще в університеті. Після закінчення навчання ми одружилися. Я влаштувалася секретарем в одну фірму, а Сергій вже працював там фінансистом (останній курс він завершував заочно, адже вже працював). Свекруха при цьому ніяк не допомагала нам, та не втручалася в наше життя, тому я була їй за це дуже вдячна.

Слід зауважити, що вона завжди готувала своїх синів до самостійного життя. Свекруха завжди говорила їм, що буде утримувати їх тільки до повноліття, а також, що грошей на освіту їм не дасть. Тому вона слідкувала, щоб хлопці нормально навчалися в школі та не мали прогалин у знаннях. Вона наймала гарних репетиторів, тому мій чоловік навчався на бюджеті та отримував підвищену стипендію. Та відразу після закінчення навчання він хоч і отримав нормальну посаду, та зарплата була в нього не дуже висока. Тут я не погоджувалася з позицією свекрухи, адже вона мала достатньо грошей і зв’язків, щоб допомогти сину хоча б на старті кар’єри.

Ми з чоловіком працювали, винаймали квартиру, та невдовзі я завагітніла. Після народження дитини у нас залишився лише дохід чоловіка, і цих грошей катастрофічно не вистачало. Мої батьки допомагали нам завжди, намагалися вислати домашніх продуктів, скидали мені гроші на карту, та в них у самих невелика зарплата. Я вирішила через рік після народження доньки вийти на роботу, попросила свекруху допомогти доглянути онуку, та вона мені відмовила.

Свекруха заявила, що не буде сидіти з нашою дитиною: «Ви народжували для себе, то ж самі й крутіться» – були її слова. Моя мама не могла приїхати допомогти, адже вона ще працює, свекруха ж натомість просто навідується декілька разів на місяць в офіс, а інші питання вирішує в телефонному режимі, бо в неї вже декілька років є помічник, який виконує майже всю роботу. Та вона сказала, що найняла його, щоб мати більше вільного часу та подорожувати, а не щоб сидіти з «нашою дитиною».

Онуку свекруха бачить не часто, та й узагалі сім’єю сина не цікавиться. А молодший син хоч і живе з нею, бо ще навчається, та підтримки від неї також не отримує – ні фінансової, ні моральної. А нещодавно на гірськолижному курорті свекруха познайомилася з одним чоловіком. Вони зустрічаються та планують одружитися. Тож останнього разу на моє прохання посидіти з дитиною, доки я хворію, вона мені відповіла, що якщо захоче поняньчити немовля, то сама родить собі ще одну дитину. Та все ж таки вона почала навідуватися до нас частіше, поки я хворіла, а потім знову перейшла в телефонний режим – телефонує чоловікові декілька разів на тиждень, а бачимося ми всього 2-3 рази на місяць.

Не так давно чоловікові затримували зарплату, так ми попросили грошей – у борг – і все одно нічого не отримали, адже свекруха сказала, що ми самі повинні виплутуватися зі складних ситуацій, вона й не з такими проблемами справлялася сама, ще й з дітьми на руках.

Я не розумію таку позицію свекрухи, невже їй байдуже до власних дітей? Я дуже їй вдячна за те, що вона виховала такого гарного чоловіка, й за те, що не втручається в наше подружнє життя. Та зовсім не розумію, невже це так важко допомогти своєму сину?