Залишившись наодинці, батьки розмовляли про те, що дочка, мабуть, стомилася з дороги і завтра неодмінно поділиться секретами свого столичного життя

Старенькі чоловік і дружина все життя працювали біля землі  й проживали в маленькому дерев’яному будиночку над річкою. З часом село обідніло, молодь повиїжджала через відсутність робочих місць, і людей майже не залишилося. Село стало схожим на хутір. Але покинути рідну хату й переїхати в людне місце чоловік і дружина так і не наважилися. Згадували своє життя, сидячи на світанку біля річки, рибалили і безкінечно балакали. Згадували свою молодість, як ночами купалися у тій же річці, поки діти спали. Як смажили м’ясо на вогні на вихідних чи в свято.

Діти їхні вже давно одружені й мають своїх дітей. Син проживає дуже близько в іншій частині села, тому дуже часто навідує батьків, залишає побавити онуків, вони часто проводять разом вихідні.  А от улюблена донечка тішить батьків своєю присутністю не часто, тому що повністю заглибилась в кар’єру і нікого, окрім себе, не бачить. Звичайно, батьки не підтримували її бажання стати фотомоделлю. Але переконати не змогли. Тому й часу приїхати ніколи не знаходилося. Усе придумувала якісь причини.

Одного літнього дня сталося те, чого старенькі не очікували. Молодша дочка вирішила зробити сюрприз і порадувати всіх своїм приїздом. Приїхавши, дівчина вразила всіх своєю красою. Сказати, що батьки зраділи – нічого не сказати. Мати заходилася накривати святковий стіл, тато смажив рибу та м’ясо на вогні, як у давні добрі часи, брат з родиною теж квапилися побачитися з сестричкою та тіткою. Цікавилися сусіди, куми, родичі, адже Маринка не була в селі понад сім років. І такої красуні вони давно не бачили серед сільської молоді. А тут ще й приїхала на шикарній іномарці.

Увечері родина зібралася за святковим столом. Родичі їли, пили, обговорювали щоденні клопоти. Та всі чекали розповіді дочки про її життя. Та Маринка не спішила ділитися секретами, вона демонстративно встала зі столу і пішла до своєї кімнати, побажавши усім:  «На добраніч».

Залишившись наодинці, батьки розмовляли про те, що дочка, мабуть, стомилася з дороги і завтра неодмінно поділиться секретами свого столичного життя. «Разом просапаємо грядки, зробимо компот із вишеньки та варення із малини. А ще побілимо погріб, адже самій вже дуже важко».

Мати з самого ранку готувала для дочки улюблені оладки, батько варив рибний суп, щоб дочка, прокинувшись, смачно поснідала. Та й вважали її занадто худорлявою. Ще й тісто на пироги замісила, адже чекала онуків і хотіла разом із дочкою попоратися на кухні.
Прокинувшись ближче до обіду, Марина попросила каву без цукру і перше, що зробила, заглянула до свого «ІнстаСвіту». Так і провела там близько години, вголос коментуючи світлини своїх «подруг». На прохання матері ліпити пироги, відповіла: «Що ти дурницями страждаєш?! Мучне шкідливо для фігури!» Так і продовжувала обговорювати новини Інстаграму.

Засмутившись, батьки вдвох потьопали до грядок, пізніше збирали ягоди і разом робили закрутки на зиму.
Ближче до вечора мати попросила розвісити випраний одяг, тюль і штори, які з таким трудом довелося випрати. Пральна машина на днях зламалася, тому довелося прати вручну. Та дочка нахабно відповіла, що у неї другі плани, і що той мотлох вже потрібно викинути, а не прати. Одразу ж почала розповідати, який би вона там зробила ремонт. Хвалилася, які у неї штори і шпалери. А ще посуд на кухні. Довго розповідала про свою улюбленицю кішку, про дорогий корм, який доводиться їй купувати й про салони, де стрижуть таких тваринок. Так і прийшов вечір.

Повечерявши, батьки лягли відпочити, адже дуже втомилися протягом дня. Та сон не йшов, бо дочка шумно балакала по телефону навіть не задумуючись, що може комусь заважати.

А зранку Маринка побігла хвалитися перед подругами своїми нарядами, навіть не запитавши планів у батьків. Так і провела цілий день, не повертаючись додому. То був останній день, який дівчина провела в селі. Зранку вирядилася, попросила овочів і фруктів з села, адже в столиці такого не купиш. Звичайно, батьки спакували дочці гостинців. Натомість дочка сказала, що нічого не купила, бо не знайшла банкомату в райцентрі. Та батьки не здивувалися.

Батько, обійнявши стареньку за плечі, випустив сльозинку і побажав дочці щасливої дороги. Та попросив, щоб не приїжджала більше, адже у них некомфортні умови і в столиці значно краще жити.

Дівчина зрозуміла образу батьків, міцно обійняла їх, поцілувала, пригорнулася і попросила вибачення. А потім, щоб не заплакати, стрімко сіла в машину і зрушила з місця, повертаючись у своє звичне столичне життя. А через деякий час все ж приїхала до батьків на Різдво, але вже зовсім іншою людиною…