ЖИТТЯ

Я вирішила виставити чоловіка за двері

П‘ятнадцять років спільного життя, а я так і не змогла пізнати цю людину, свого чоловіка. Мені завжди здавалось, що у наших стосунках мене нічого не здивує, бо я чудово його знаю, але сталось не так, як гадалось. Я помилилась, як ніколи раніше у своєму житті.

Почалось все з корпоративу на роботі. Того дня мій чоловік вперше повернувся додому п‘яним. Мене це стривожило, та особливого значення я цьому не дала, відпочив чоловік один раз, нічого страшного. Проте це повторилось через кілька днів, а потім він почав приходити додому частіше п‘яним, ніж тверезим.

Спочатку я пробувала з ним говорити, по-доброму пояснювала, що він сам собі шкодить, та й для дітей він поганий приклад, але він мене чути не хотів, тоді я почала вдаватися до скандалів. Не могла стерпіти такого ставлення, а згодом вирішила, що нічого на нього краще не подіє, ніж шокова терапія — і виставила його за двері.

Реклама

На той момент мені здавалось, що краще я тягнутиму двох дітей сама, ніж житиму з алкоголіком. Два наступних дні проходили спокійно, мов нічого і не сталось. Я почала радіти, що життя налагоджується, але ближче до вечора заглянула у дитячу. Син звично сидів за комп‘ютером, а ось доньки ніде не було.

lightfieldstudios.net

⁃ Ігор, а де Аліса?

⁃ Не знаю, мені здавалось, що вона до тебе на кухню пішла.

⁃ Як це не знаю? Я ж залишила тебе погратися з нею, поки я вам вечерю готую! Гаразд, одягайся, пошукаємо її на вулиці.

Цілу годину ми з сином провели у марних пошуках Аліси, яка, мов крізь землю провалилась. Вже починало темніти й моє серце саме підказало, куди йти. Ми відправились у сусідній двір, куди донька раніше не ходила, і саме там вона сиділа погойдуючись.

⁃ Котику, ми тебе обшукалися, ти чого тут сидиш?

⁃ Я татуся чекаю.

⁃ Це він тобі наказав тут сидіти?

⁃ Ні, я сама вирішила. Він сюдою з роботи повертається. Мене б ти не прогнала, тому я вирішила його провести з собою додому.

⁃ Алісо, доню, впущу я тата і без тебе, не переживай.

⁃ Точно? Обіцяєш?

⁃ Обіцяю, крихітко!

У цей момент я усвідомила, яку дурницю втнула. Якщо у чоловіка з‘явилися проблеми, то я маю допомогти їх вирішити, а не виставляти геть, бо тим самим раню дітей, які попри все люблять татуся.

Того вечора чоловік не прийшов. Повернувся лише наступного дня. Про те, де він перебував, ми не говорили, але я помітила, що шокова терапія спрацювала. Чоловік повернувся тверезим і сам запропонував, щоб ми його закодували, бо він хоче завжди бути з нами, а не з пляшкою.

З цих подій минув рік. На щастя, ми разом побороли цю страшну залежність і я рада, що у мене є така чудова сім‘я, яка допомагає мені зрозуміти мої помилки та зберегти родину!

Реклама

Також цiкаво:

Close