У мене гіпертонічна криза. Уже третій тиждень я наче не своя. Два з яких я відлежала у лікарні. Сотні уk0лів, ще більше niryл0k і крапельниці щодня. Це ж треба було мені настільки більше чужі проблеми брати до серця. Я завжди знала, що моє добре серце врешті-решт мене п0ryбить.
Не можна так віддаватися роботі, не можна. Потрібно бути наче у власній оболонці і виконувати суто свою роботу, а думками бути у своїх справах, а не в чужих.
Вже більше двадцяти років я працюю у Світлани, допомагаю по дому. Вони переїхали у наше село і побудували розкішний будинок. Всі бізнесмени, то ж не мають часу на домашні клопоти.
Та й завжди кажуть, що замість того, щоб готувати їсти – вони поклацають в ноутбуках і зароблять не маленькі гроші.
Їхнє життєве кредо: «Час – це гроші. Витрачай його розумно».
Всі домашні справи на мені: прибирання, готування, прання одягу. Та й отримую хорошу зарплатню. Не кожен з освітою у місті має такий розмір плати, як я без освіти в селі. Жалітися нема на що.
У Світлани з чоловіком два сини – Андрій та Матвій. Андрій навчається закордоном. Золота дитина. Я його практично вибавила сама. А Матвій уже працює в сімейному бізнесі.
Кілька місяців тому відгуляли весілля Матвія. Не можу сказати, що молода пара виглядала закохано. Матвієві очі світилися при погляді на Соломію, а от її очі були серйозні і складалося враження, що замість них у неї калькулятор. Вона наче ходила і все підраховувала. Одразу було зрозуміло, що вона завоювала Матвія лише заради грошей.
«Бачили очі, що вибирали» – завжди казала моя бабуся. А й справді, Матвій ж знав давно Соломію. Вони навчалися разом у школі. От тільки він ніколи на неї не звертав уваги, аж раптом наче грім серед ясного неба – закохався.
Жити молоді почали у будинку Світлани. Та й їх більше не було вдома, ніж були. Соломію почали вводити в курс справ у сімейному бізнесі. То ж поверталися всі разом пізно ввечері.
А я готувала кожного дня нові цікаві і смачні страви, розстелювала всім ліжка та й просто хазяйнувала.
Пізніше Світлана захворіла. Вона кілька днів погано себе почувала. Коли викликали лікаря – він порадив постільний режим на тиждень. Матвій дуже любив свою маму та залишився працювати з дому. Соломія відповідно теж.
На будь-які прохання Світлани – Соломія дуже помало реагувала, часто просто вдавала наче не чує.
Пізніше Матвію потрібно було поїхати у відрядження на кілька днів. Він залишив маму на нас із своєю дружиною.
І тут розпочалося найцікавіше. Соломія вирішила, що вона хазяйка вдомі. Постійно до мене чіплялася, лаялася. Шукала порох там де його нема, розповідала мені що я все роблю не так і багато інших речей. Я ж на це не зважала, адже на роботу мене брала не вона, а Світлана.
Для Світлани я готувала лише дієтичну їжу. Лікар заборонив жарене, жирне і солене. Але знаєте, хороша господиня навіть дієтичні справи приготує надзвичайно смачними.
Соломія наказала мені, що сама відноситиме їжу до кімнати Світлани. А я й перечити не стала. Господиня ж таки, яка не яка. Та й з іншої сторони хотіла турбуватися про свекруху. А це вже добрий знак. Принаймні я так чомусь думала.
За два дні стан Світлани різко погіршився. У неї трапився напад посеред ночі. Ми викликали лікаря, який оглянув і зробив потрібний укол. Постільний режим продовжився ще на два тижні. Взяв необхідні аналізи і незабаром повідомив, що Світлана не дотримується його настанов. Тобто, їсть надто солену їжу.
Коли я розмовляла х Світланою, вона мені підтвердила, що смак усіх продуктів справді був надто солений. Але ж вона мені довіряє, тому подумала що у неї щось із смаком і їла всю їжу, попри це.
Мені стало цікаво, як це їжа яка приготована абсолютно без солі – може бути солена. Я вирішила прослідкувати за Соломією. І виявилося, що вона забирала тацю з стравами в мене, а по дорозі витягала із кишені сільничку та спеціально пересолювала їжу. Не просто солила, а свідомо дуже пересолювала.
По поверненню Матвія я йому все розповіла. Син у Світлани хороший. Він запросив нас із Соломією у кімнату Світлани та запитав чому вона це робить. Соломія наче здуріла, почала мене звинувачувати, наче я її ображаю і намагаюся вижити. Вона мене настільки знервувала, що у мене підскочив тиск і я опинилася на лікарняному ліжку.
Найсумніше те, що Світлана залишилася без нагляду. Ось що мене тривожило найбільше. Соломія ж обов’язково утне щось нове. Лиш я не можу збагнути для чого їй це.
Коли мене виписали із лікарні – зателефонував Матвій і попросив вибачення за Соломію, розповів що мамі краще. За сіль він також вияснив. Добре, що їхньому домі є камери і він побачив хто саме пакостив Світлані.
Я навіть не знаю, що тепер буде із шлюбом Матвія і Соломії. Знаючи його з дитинства – він не пробачить подібних речей, так як ріс дуже принциповим хлопцем. Та можливо, любов таки переможе і він закриє очі на цей момент, не знаю я, ой не знаю.
Єдине, що знаю точно – ця невістка ще покаже себе.
