Сусід почав xpecтитися та пoбiлів на очах. Краще б ми його попередили про мого дядька

З усієї багатоповерхівки мій сусід та я залишилися старожилами, з тих, чиї батьки вперше отримували ці квартири. Товаришували з дитинства. А коли виросли, то нічого не змінилося, й ми далі спілкувалися. Микола часто приходив до нас у гості. Ми разом з ним та моїм батьком могли сидіти за столом до опівночі, грати у карти, обговорювати спорт та новини або просо куpuти та насолоджуватися компанією. Кілька років тому мого тата не стало. Сусід тоді сильно мене підтримав. Навіть моя дружина говорила, що ми наче брати.

А нещодавно до мене у гості приїхав дядько. Татів брат-близнюк. Вони були схожі як дві краплі води. Навіть після стількох років життя не змінилися. Сусід ніколи не бачив татового брата. Він мешкав на Далекому Сході, приїздив до нас востаннє ще коли я був маленьким, а зараз вирішив на старість років провідати рідні місця, побачитися з родичами, давніми друзями. Якби я знав, що мій сусід так відреагує на нього. Мені навіть у голову не прийшло попередити його. А справа була наступною.

Дядько в вечері вийшов покурити у під’їзді. В цей самий момент сусідові також закортіло попускати дим. Так вони й зустрілися. «Добрий день» – привітався дядько. «Добр..» – сусід навіть не зміг договорити. Перед собою він побачив мого покійного тата. Він почав хреститися та побілів на очах. Дядько не зрозумів, що сталося. А сусід хапав повітря ротом й нічого кращого не зміг сказати: «Як у вас там?». Дядько дивувався його поведінці, але відповів: «Нормально. Зараз трохи холодно, тож я вирішив приїхати у гості. Ненадовго, а то начальник би не відпустив». Сусід викотив очі та показуючи пальцем вгору почав говорити: «А там що також потрібно працювати?».

Не знаю, чим би закінчилася їхня розмова, якби не вийшов я. Я швидко зорієнтувався та пояснив, що це брат-близнюк мого тата. Ми довго сміялися. Але кілька сивих волосин в той вечір додалося до чуприни мого сусіда.