ЖИТТЯ

Мій син та його дружина 0бманювали мене на гроші та користувалися моєю любов’ю до онука!

Мій син Дмитро одружився чотири роки тому. До цього він зустрічався разом з Оксаною понад десять років, якщо можна назвати стосунками те, що вони з першого класу сиділи за однією партою та трималися за руки. Вони познайомилися, ще коли навчалися у школі. Після школи Оксана вступила до університету, а Дмитро пішов до армії. коли він повернувся, то вони одразу одружилися. Через рік в них народилося гарненький син. Я була дуже рада, що нарешті маю онука.

Але я почала помічати що в їх родині не все гаразд. Ні, вони не сваряться й не влаштовують скандали, просто їм не вистачає грошей. Син зранку до ночі працює в бригаді, яка робить ремонти у квартирах та офісних приміщеннях. Роботу важко назвати постійною. Все залежить від замовлень. Його дружина Оксана довго не хотіла виходити на роботу, пояснюючи це піклуванням про дитину. Вона навіть не закінчила університет, досі числиться в академічній відпустці.

Кілька разів я їй пропонувала гарні вакансії від своїх знайомих, але вона відмовлялася переводячи все на те, що вона сидить з сином, і його ще рано залишати без неї. Нещодавно мій син прийшов до мене та повідомив, що хоче їхати за кордон, щоб краще забезпечити сім’ю. Розповів, що його друг давно вже їздить до сусідньої Польщі й непогано заробляє. Обіцяв знайти йому непогане місце. Я довго його відмовляла, адже розуміла, що така родина довго не зможе бути разом. Неодмінно розпочнеться взаємна недовіра та підозра. Ледве-ледве я його відмовила та пообіцяла, що допомагатиму грошима для онука, але на умовах, якщо його дружина піде працювати. Я погодилась платити за дитячий садочок та навіть інколи забирати малого до себе, якщо в них не буде виходити. На цьому ми й вирішили.

Реклама

Не знаю, як цю новину сприйняла моя невістка, адже я впевнена що вона спеціально не хотіла йти на роботу, але хай там як, я почала все частіше забирати маленького Сашка до себе. Він розповідав мені, що нового дізнався в дитячому садочку, як грається з іншими дітьми та як до нього ставляться вихователі. Я була просто щаслива. Хоч й віддавала останню копійку. Син обіцяв, що скоро знайде нову, більш надійну роботу.

Так минуло пів року. Одного дня коли я йшла з Сашком повз міський парк, то він влаштував мені справжню істерику біля магазину з морозивом. Він кричав, що мама з татом завжди купують йому все, що він захоче. Тоді я не звернула уваги на дитячі слова. Адже знала, що у дітей й так немає грошей, тож вони точно не балують Сашка. Через деякий час хлопчик розповів мені, що тато купив йому новий велосипед після того, як почав працювати на новій роботі.

Ось це вже був для мене шок. Як вони могли так вчинити, адже знають, що я сама живу на одну пенсію, а вони навіть не сказали, що син знайшов нову роботу, та продовжували користуватися моєю добротою. Того ж дня я їм зателефонувала та запросила на вихідні до себе в гості. Вирішила, що не варто розпочинати таку серйозну розмову телефоном.

Оксана з Дмитром прийшли ввечері. Поки Сашко грався в моїй кімнаті, ми сиділи на кухні та пили чай з тортиком, який вони принесли. Я одразу помітила, що син прийшов у нових кросівках, а невістка мала гарний манікюр та зачіску. На столі лежали нові телефони. Але я ще мовчала. А в середині в мене просто кипіло. Слова онука знаходили все більше підтверджень.

Я вирішила зайти здалеку, запитала в сина, як справи на роботі. Дмитро одразу відвів очі та відповів стандартним: «На роботі як завжди: день краще, день гірше». Невістка в цей момент також водила очима по кухні. Мало того, що обманювали з грошима, так ще й продовжували брехати просто в обличчя. Що ж, мені стало цікаво, як далеко вони зайдуть. Поки невістка заварювала новий чай я покликала до нас Сашка та попросила розповісти батькам те, що він нещодавно мені повідомив. Хлопчик нічого не розуміючи почав розповідати, який гарний в нього велосипед та інші нові іграшки.

Дмитро червонів. Він з дитинства не вмів брехати. Обличчя одразу його видавало.

– Це нам моя подруга віддала. Її син вже виріс й більше не грається тими іграшками, – почала швидко вигадувати Оксана. Вона розуміла, як це виглядає.

– А ці телефони та твій дорогий манікюр також подружка вам віддала? – Не втерпіла я. – У вас немає ані краплі сорому. Брешете старій жінці просто в очі. Я ж ваша мама. Я завжди буду за вас горою, а ви так безсоромно мною користувалися.

Вони обоє мовчали. Навіть не намагалися виправдатися. Все було зрозуміло й так.

– Ні копійки більше від мене не отримаєте. Не очікувала я такого від тебе, Дмитре. Невже я так тебе виховувала?

Син не відповів. Вони пішли навіть не допивши чаю. Минуло вже понад тиждень, а від них жодних вибачень, навіть телефоном. Прикро, що я маю таких дітей. Єдине, що я сильно сумую за онуком.

Реклама

Також цiкаво:

Close