ЖИТТЯ

Усе, що було потрібно Ані від мене, це тільки подарунки та гроші

Того року взимку сталося так, що я сильно занедужав. Я добросовісно лікувався, проте без ускладнень не обійшлося. Через деякий час вияснилося, що в мене запалення легень. Я мусив вживати антибіотики, ходити в маніпуляційний кабінет, де мені кололи уколи. Ясна річ, що це болючі та неприємні процедури. У цьому всьому був єдиний плюс, і це медсестра, яка колола мені уколи. Вона була дуже симпатична. З першої нашої зустрічі задивився на неї. Довго не думаючи, я запропонував їй зустрічатися. Як з’ясувалося, Аня дуже моторна та запальна, весела дівчина. Ми були щасливі разом.

Через три місяці Аня раптом почала скаржитися на те, що їй не подобається її робота. Я відповів, що нехай тоді звільняється та шукає щось краще. У мене була високооплачувана робота, тому грошей вистачало. Я вирішив, що не буде труднощів тому, аби Аня шукала роботу та не спішила.

Я проживав у двокімнатній квартирі не сам, а разом із мамою. Аня проживала теж з мамою та ще з маленькою донечкою, яка ще від першого шлюбу. У них була дуже маленька однокімнатна квартира. Я частенько навідувався до них у гості, потоваришував із Софійкою, донькою Ані. Завжди приходив до неї з новими іграшками, ми гралися, гуляли, веселилися.

Реклама

Прийшла знову зима. Аня пожалілася, що в неї нема зимового верхнього одягу, стара куртка вже геть жахлива, а роботи в неї нема, відповідно грошей – теж. Тому попросила в мене, аби я придбав їй шубу. Звісно, я погодився. Через тиждень у неї було день народження, і я подарував їй дуже дорогі італійські парфуми.

olegasphoto.com.ua

Уже пройшло немало часу, а в Ані ще до цього часу не було роботи. Моя мама отримала в спадок однокімнатну квартиру від її брата. Вона пустувала. Інколи я брав від цієї квартири ключі.

Це було приміщення, в якому ми з Анею могли усамітнитися. З нашого знайомства та початку стосунків пройшов вже рік. Тоді я наважився познайомити Аню з моєю мамою.

Це знайомство я запланував на неділю. Мамі повідомив, і вона вирішила спекти тортик. Аня прийшла, усі дружно сіли за стіл пили чай, каву, їли смачний торт. Мама розпитувала про наші плани на майбутнє. Відповідь Ані здивувала і мене, і мою маму. Вона сказала, хоче вийти за мене заміж, але нам немає, де жити. Тому моя мама має переїхати в ту однокімнатну квартиру, а майбутня молода сім’я буде жити у двокімнатній. Ясна річ, що мама була дуже шокована, не промовчала та відповіла, що це її квартира, і тому вона має повне право залишитися в ній жити, і нікуди діватися не збирається. Якщо раніше мама хотіла запропонувати нам жити в її однокімнатній квартирі, то зараз вона різко змінила свої плани, забрала пропозицію назад. Не тільки одну маму шокувала відповідь Ані, а й мене також. Точніше, мене в першу чергу.

Ще раніше ми обговорювали подальше наше життя, де ми будемо мешкати. У нас були варіанти орендувати квартиру або ж попросити у мами дозвіл, аби жити в її однокімнатній квартирі. Проте ніколи не йшла мова, аби моя мама з’їжджала в однокімнатну квартиру та жила там, а ми натомість в її двокімнатній будемо жити. Ось чому мене так шокувала її відповідь, звідки вона взяла це рішення, не знаю.
Ми не наважилися розпочати спільне життя. Тому ходили в кафе, гуляли, кіно, театр, музеї. Час від часу навідувався до Ані та її доньки в гості.

Одного разу Аня не очікувано почала скаржитися, що її телефон геть старий не модний, і вона хоче нового. Усі її подруги мають дорогі пристрої і їй соромно ходити зі своїм старим. Я відповів, що мені потрібний час, аби зібрати певну суму на новий телефон для неї, і як зберу, відразу придбаю. Проте вона була проти цієї ідеї. Аня захотіла, аби я взяв кредит на її телефон і вже купив його.

Звісно, що мені її пропозиція теж не сподобалася, адже я не люблю нікому бути винним, ніколи мені не доводилося брати кредит. Саме це я відповів Ані. Нащо вона мені сказала:

– Сашко, вибач, проте нам треба розійтися. Ти дуже хороший чоловік, а не маєш грошей. Я хочу, аби мій чоловік виконував усі мої забаганки, а ти цього не можеш собі дозволити. Я шукаю чоловіка, у якого є багато грошей!

Все-таки ми розійшлися. А тепер я думаю, можливо, і справді потрібно було взяти кредит, і все було б добре, ми були б разом. Та в ту ж хвилину я відкинув ці думки й зрозумів, що весь цей час Ані від мене були потрібні тільки гроші.

Мені стало дуже образливо. Думка, що людині від тебе потрібно тільки матеріальне забезпечення, ранить.

Реклама

Також цiкаво:

Close