Як пройшла наша нічна риболовля, на якій ми зустріли двох дуже дuвних жінок

Якось ми з моїм батьком вирішили сходити на риболовлю. Встали рано вранці, ще темно було. І через пів години ми були вже біля водойми. Довго не чекали і одразу стали розкладати снасті.

Темно, навколо ледь-ледь щось видно. Раптом ми побачили, як нам здалося, двох рибалок неподалік. Ми вирішили підійти до них та запитати, чи клює в них чи ні. Підходимо, а то два величезних камені лежать на берегу.

Почали ми жартувати один над одним на цю тему. Повернулися назад, потрібно було прикорм готувати. Кидаю, значить, я прикорм у воду і помічаю якусь фігуру, що наближається до нас. А так як на дворі темно, нічого не розбереш, то лише коли фігура була достатньо близько, ми з батьком зрозуміли, що це жіночий силует.

Почали ми думати, що вона тут робить. Тоді батько відіслав мене до неї, перевірити, що вона збирається робити, бо мало що може бути.

Поки я йшов, дівчина почала роздягатися. Що вона має в голові? Невже втопитися вирішила? Та ну, не хочеться бачити такий інцидент, а на пригоди я не був налаштований. Я підійшов ближче і побачив, що це зовсім молода німфочка з божественною фігурою.

Дівчина помітила мене, схопила речі та втекла, розсіявшись в темряві. Я ж подякував всім можливим богам, що побачив таке та водночас не здійснилася найгірша моя гіпотеза, розвернувся та пішов.

Через ще пів години до нас підійшла пані старшого віку. Ми так зрозуміли, що це скоріше за все мама тієї дивачки. Вона запитала, чи не бачили ми часом худенької, стрункої дівчини. Ми відповіли, що бачили таку, проте вона вже давно пішла. Після цього і ця жінка пішла.

Риболовля в нас не задалась, і ми, йдучи з пустими руками додому, обговорювали з батьком, що то за жінки, і зійшлися на думці, що жінка перед риболовлею – то є поганий знак.