«Навіщо мені знати, як її звуть, якщо вона його донька?»

З Лесею, моєю реальною подругою, ми перетнулися на буднях у супермаркеті, і чомусь відразу прийняли рішення сходити на вихідних у кафе, щоб поговорити про те, як у кого справи і як склалось життя.

Три роки тому Леся одружилась з чоловіком, що старше за неї на десять років. Рік тому у них народився син, і це найбільше, про що мені воркотіла подруга, тут і запитувати чому не потрібно. А потім вона ненароком промовила, що для її чоловіка це не перший шлюб, і у нього є ще восьмирічна донька від іншої жінки.

⁃ Мабуть, складно доводиться найти спільно мову з цією дівчинкою? Хоча тобі завжди з дітьми було легко.

⁃ А ми з нею не спілкуємось зовсім.

⁃ Невже колишня дружина не пускає дівчинку до вас? Чи сам чоловік не хоче вас знайомити?

⁃ Ні, він якраз то хоче, навіть дуже, всі вуха мені про це проговорив, але я не хочу. Навіщо мені це?

⁃ Як це навіщо? Чому не хочеш?

⁃ Не хочу. Я навіть не знаю, як її звуть.

⁃ Та ти, мабуть, жартуєш.

⁃ Навіщо мені знати, як її звуть, якщо вона його донька?

⁃ А якщо ваш син захоче познайомитися зі старшою сестричкою, то що тоді робитимете? Він же все одно рано чи пізно дізнається про її існування.

⁃ Можливо, через кілька років вони й познайомляться. Ця мала вже хотіла приїхати, щоб побачити братика, але я не дозволила, раптом щось погане йому вдіє.

⁃ Ти ж розумієш, що потім вона стане підлітком і зможе просто не захотіти знати ні тебе, ні вашого сина?

⁃ Ну то хай і не хоче, ми з сином нічого особливого не втратимо.

⁃ А твій чоловік нормально ставиться до того, що ти не признаєш його доньку?

⁃ Ну, все! Навіщо тобі це? Не хочу більше.

Наступні пів години між нами панувала напружена атмосфера. Ми намагалися ще розговоритися, але всі спроби буди даремними, тому ми попрощалися й поїхали по домівках. Схоже, тепер нам з Лесею не відновити колишню дружбу, бо вона точно зрозуміла, що я не підтримую таке її ставлення до доньки чоловіка.

На мою думку, її поведінка дивна й неправильна, тому що ця дівчинка частина родини чоловіка, а значить і її та сина, тоді чому не прийняти її, тим паче коли дівчинка сама хоче. Що ви думаєте про таку поведінку мами-мачухи?