Ми тебе виховували з дитинства. Ти вuнен нам. Тому за наше добро віддасu нам свою квартиру! – так сказала мені родичка

Мої батьки 3агинули, коли мені було п’ять років. Потрапили у ДТП. У тітки й дядька свої діти були. Я впевнений, що оформили наді мною 0піку не просто так, з доброти, а тому, що виплати на мене отримували.

У своїх родичів я робив усю роботу. Я мив посуд, прибирав, прав. Мої двоюрідні сестри цього не робили. А я єдиний мав обов’язки по домашньому господарству. Мені не подобалося життя у тітки. Мене постійно кривдили і ображали. Зізнаюся: мені хотілося навіть втекти у дитячий будинок. Думаю, що там би легше було. З дев’яти років усі хатні справи робив лише я.

Дідусь мій не схотів мене забрати. Я колись підслухав розмову родичів і зрозумів, що батько моєї мами не хотів, щоб тато одружувався з мамою. Саме тому він не дуже любив мене.

Найщасливішими для мене були дні, коли тітка з дядьком від’їжджали у відпуску зі своїми дітьми. Я тоді вдома сам залишався. Міг приготувати якусь кашу собі. Зате не потрібно було вранці прокидатися і робити все, що тітка сказала, бо був у них, як Попелюшка у штанях.

Коли мені виповнилося сімнадцять років, я дізнався, що у мене є власне житло. Родичі саме поїхали на море, і я знайшов документи. Я не пам’ятав, де жив раніше, в якому місті чи селищі. А тітка розповідала, що житла у батьків не було, начебто моталися вони по орендованих квартирах.

Вирішив я поговорити з родичами, коли вони повернулися. Я запитав тітку про квартиру, яка повинна мені належати. А вона помовчала декілька хвилин, а потім відповіла:

– Підеш від нас, коли повнолітнім станеш. Тільки спочатку віддячиш за те, що ми виховували тебе.

Якось я дізнався, що документи, які пропонують юристи стосовно мого житла, краще не підписувати. Це вчителька правознавства порадила у школі.

А потім одна з моїх двоюрідних сестер, як виявилося, почала жити у моїй квартирі. Це я дізнався з розмови родичів.

Мені виповнилося вісімнадцять, потім дев’ятнадцять, але я продовжувала жити у тітки. Тому я почав першим розмову про моє майбутнє, про те, що хочу окремо жити. На той час у мене вже дівчина була. Я влаштувався на роботу, хоча усю зарплатню віддавав тітці. А вже так хотілося бути по-справжньому дорослим та самостійним.

І тоді тітка запропонувала мені поїхати з нею в одне місце. Ми відвідали нотаріуса. Моя родичка просила мене, щоб я підписав документ, у якому зазначалося, що дарую своє житло тітці.

– Ми тебе виховували з дитинства. Ти винен нам. Тому за наше добро віддаси нам свою квартиру!

Тоді я зробив не гідний, але вважаю, що дуже правильний вчинок. Коли тримав документи на квартиру, я втік з ними. Нічого підписувати не став.

Коли я приїхав до свого житла, мене вже чекав там дідусь. Він зацідив мені ляпаса. Тоді я викликав поліцію. Вони перевірили документи на квартиру і змусили двоюрідну сестру Тамару виселитися з мого житла.

Родичі часто приходили до мене, кричали, що я невдячний і вимагали гроші за ремонт, який вони зробили у квартирі. Я просто ігнорував їх. А вони приходили, телефонували…

А потім тітка заявила, що я невдячний, як і мої батьки. Як вона могла так говорити про свою сестру і зятя? Лише одне з цього зрозуміло – вони ніколи не були у тісних та дружних стосунках з мамою. Та й я був для них тягарем. А взяли мене лише для того, щоб у майбутньому відібрати житло.