ЖИТТЯ

Я довго кричала на чоловіка через 25 мішків картоплі, невдовзі його забрала швидка. Тепер я щохвилини про це шкодую!

Мій чоловік дуже спокійно й тверда по характеру людина, на відміну від мене. Він знає, що достатньо одного слова, щоб мене розізлити. Так сталось і цього разу. Мій чоловік Микола спустив всі гроші, купивши 25 мішків картоплі, які ми й за 2 роки не подужаємо. Купив, бо дуже дешево було й планує тепер перепродати по іншій ціні. Наче роботи в нього немає чи вільного часу дурницями займатись! І зі мною не порадився.

Коли сказав у слухавку, що таке зробив, то я хвилини рахувала до його приїзду, щоб дати прочухана по тій дурній голові.

Діти ще зі школи не повернулись. Молодший в 3-му класі, а потім ще й уроки з усіма вчити треба, вечерю приготувати, а тут нізвідкіля моєму Миколі 25 мішків картоплі запропонували купити, а той радо й погодився. Я така люта була, як ніколи. Поки говорила з подругою, то вона сказала, що на чоловіків надії ніякої немає і що тепер кожен день будемо на картоплі жити. Я подумала: “Господи, її навіть покласти нікуди!”. В нас всі кімнати зайняті й у погребі банка на банці лежить. Подзвонила матері, а та почала сміятись. Сказала, щоб я це чоловікові так не спустила. Нехай поверне ці мішки назад поки не пізно.

Реклама

Приходить він додому й починається сварка. Бачила по очах, що він був до цього готовий. Ось проходить кульмінація мого монологу, як він хватає руку на серце й непритомніє. Я миттю викликала швидко і його відвезли до лікарні. Швидка їхала до нас хвилин 20, а я не розумію навіть, що у нього болить: чи то серце, чи голова, чи апендицит, чи шлунок. Швидко подзвонила матері, щоб забрала дітей зі школи, а сама поїхала до лікарні дізнатись разом з чоловіком.

Поки їхали до лікарні всяке в голову лізло. Думала про всі слова, які йому наговорила. І навіщо я взагалі на нього кричала. Згадувала все, що колись йому зробила. Молила Бога, щоб та розмова була не останньою, що він чув від мене. Але що вже вдієш — назад часу не повернеш! У лікарів він досі не приходить до тями і я вже побоювалась найгіршого. Але незабаром він прийшов до тями. Лікарі сказали, що різко забракло кисню в крові, але зараз все в нормі. Я з переляку й нічого не зрозуміла, хотіла якомога швидше побачити чоловіка.

Вже за тиждень його виписали з лікарні і я закрила цю тему з картоплею. Вже сталося, що сталось. Однак, не минуло й тижня як чоловік продав 20 мішків картоплі за високою ціною й отримав хороші прибутки з цієї угоди. Я зраділа й зрозуміла, що треба хоч в чомусь довіряти чоловікові. Не всі його рішення можуть шкодити. Вміє він і бізнес вести, а не тільки водієм працювати у фермера.

Реклама

Також цiкаво:

Close