Позвала у гості, а потім почала вuмагати гроші, які вuтратила на вечерю

Добрий день. Мене звуть Юля. У мене є молодша сестра Наталія. Вона молодша на п’ять років. У дитинстві у нас були хороші стосунки. Але не в дорослому житті.

Коли я закінчила навчання у школі, то вступила до університету. Наталя вирішила, що їй навчання не потрібне, вона не переживала, що не буде мати освіти. Погляди на життя та світогляди наші дуже відрізнялися. Але ми продовжували дружити.

Сестра вийшла заміж у вісімнадцять років, бо завагітніла. Вони не кохали один одного. Та й зять був ледарем та гуляв направо і наліво. Жили вони бідно, а стосунки між ними були жахливі.

Батькам було шкода Наталію, тому вони постійно їй допомагали. Я ж сама будувала свою кар’єру. Влаштувалася на роботу і працювала без відпочинку. Мої старання помітив керівник фірми, тому він дав мені підвищення. Тепер я цілком себе забезпечувала, можна сказати – жила на широку ногу. Навіть відпочинок могла собі дозволити.

До цього часу моя сестра розлучилася з чоловіком. Та на роботу вона не поспішала. Навіщо? Адже наші батьки забезпечували її з дитиною. Навіть мені було її шкода, і я теж давала сестрі гроші на життя.

Я помічала, що Наталя дуже змінилася. Вона стала жадібною, жорстокою і егоїстичною, завжди робила так, щоб викликати у оточуючих співчуття. А найгіршою рисою тепер була її нахабність.

Якось сестра попросила у мене гроші в борг. 5 тисяч. Я, звичайно, дала ці гроші. Сестра все ж таки! Вона зраділа і обіцяла віддати. Та я сказала, що можна не повертати борг, хай це буде подарунком для племінниці.

Тоді Наталя запросила мене на вечерю, бо у її доньки день народження саме був. Святкувати не збиралися, гостей не запрошували, тому я погодилася. Я купила племінниці подарунок та прийшла у гості до сестри. Стіл у неї був бідним: варена картопля, салатик, оселедець та дешева ковбаса. Але при її фінансовому положенні це можна зрозуміти.

Ми посиділи трохи, і я почала збиратися додому. Раптом Наталя сказала слова, які мене приголомшили:

– Віддай мені 500 гривень. Я витратила ці кошти на продукти, щоб вечерю приготувати! В мене дитина, мені так витрачатися не можна!

– Наталю, почекай… Ти мене сама запросила, я не напрошувалася у гості. І, до речі, я тобі 5 тисяч дала. А наші батьки тебе досі забезпечують повністю…

Якби ж вона нормально попросила ті гроші – я б дала. Але ж поводила себе жахливо! Тоді я сказала, щоб вона влаштовувалася на роботу та самостійно заробляла гроші.

Наталя почала на мене кричати та ображати:

– Ти ще мені будеш розказувати, як мені жити?

Племінниця злякалася і почала плакати. Та сестра не звертала на неї уваги і продовжувала кричати.

Я вирішила більше не спілкуватися з Наталією. Вона доросла людина. Так, їй усі допомагають. Але ж ніхто не зобов’язаний це робити, особливо, коли вона так себе поводить.

Як ви вважаєте: чи можна її якось провчити, щоб вона почала трохи думати головою і жила дорослим життям?