Я забрала з дитячого будинку доньку коханки й мого чоловіка, і ні про що не шкодую!

З чоловіком ми одружилися досить рано. З дітьми не поспішали, та вже через п’ять років подружнього життя мали двох синів. У нас була прекрасна сім’я, я обожнювала чоловіка, а він – мене та наших діток, адже він був просто ідеальним татом. Та тут мені зателефонувала невідома жінка й сказала, що в неї роман з моїм чоловіком. Я їй не повірила, але згодом почала помічати все більші зміни в поведінці чоловіка…

Сталася ця історія вже багато років тому. Та й зараз, коли я оглядаюся назад і згадую ту ситуацію, мені стає трохи не по собі. Та я рада, що склалося саме так.

На той час я була молодою заміжньою жінкою. Мені пощастило, моє перше кохання виявилося взаємним. З майбутнім чоловіком зустрічатися ми почали ще в школі. Одружилися відразу закінчення навчання в університеті. Ми почали будувати кар’єри, а потім я завагітніла, пішла в декрет, майже відразу в другий, так і вийшло, що я була домогосподаркою. Чоловік працював, швидко просунувся вверх кар’єрною драбиною, тому заробляв нормально.

Мій коханий був не тільки ідеальним чоловіком, а ще й зразковим татом. Після роботи він ніколи не засідав за комп’ютерні ігри чи телевізор. Після вечері чоловік мив посуд, а потім ми всі разом всідалися за настільні ігри або дивилися дитячі фільми, або допомагали дітям з уроками, і все це ми робили разом, а на вихідних ми їздили за місто в наш улюблений клуб кататися на конях, це було наше сімейне захоплення, тому ми й дітей до цього залучали, і їм дуже подобалося.

Та одного дня мій світ ледве не було зруйновано. Додому мені зателефонувала якась невідома жінка, вона сказала мені, що в неї роман з моїм чоловіком, що вона народила від нього доньку, що я заважаю їхньому щастю. Я взагалі не зрозуміла, що це було, намагалася все осмислити, а потім просто не повірила.

Через деякий час чоловік усе частіше почав затримуватися на роботі, часто від’їздив «у справах компанії», у нього з’явилися навіть відрядження (чого раніше ніколи не було). Усе частіше я стала помічати, що чоловік менше проводить часу зі мною та дітьми, навіть коли вдома. Ми більше разом не грали та навіть не розмовляли.

Після декількох таких місяців я набралася сміливості та прямо запитала в чоловіка про коханку. І він мені в усьому зізнався.

Чоловік розповів, що ще три роки тому до них прийшла працювати молода дівчина, її направили на стажування у відділ чоловіка. Дівчина відразу почала проявляти симпатію, проходу йому не давала. Вона була молода й дуже гарна, і невдовзі чоловік здався. За словами чоловіка, у них було всього декілька зустрічей, після того він зрозумів, що не хоче бути з нею й обманювати мене. Він хотів мені зізнатися, та раптом його коханка повідомила, що вона вагітна.

Дівчина вважала, що так прив’яже мого чоловіка до себе, що він покине сім’ю та піде до неї. Та чоловік покинув її, хоча спілкувався з донькою та допомагав матеріально. Нещодавно вона знову почала вимагати, щоб він покинув нас та почав жити з нею, в іншому випадку, погрожувала вона, віддасть його доньку до дитячого будинку.

Саме через таку умову чоловік ходив останнім часом сам не свій. Він не хотів розповідати про свій негарний вчинок мені, та й не міг допустити, щоб дитину віддали до дитячого будинку. Все ж таки коханка сама зателефонувала мені, а коли й це не подіяло, вона віддала доньку, і зараз чоловік не знав, що й робити. Не міг же він залишити в дитячому будинку власну дитину.

Я була дуже здивована його розповіддю, адже вважала, що він просто завів інтрижку на стороні. Я декілька днів була сама не своя, мене мучила думка й про зраду чоловіка, й про покинуту дитину, яка живе як сирота при живих батьках. Через декілька днів я прийняла рішення. Я вирішила пробачити чоловікові, адже й досі його кохала, і забрати дитину додому.

Я забрала з дитячого будинку доньку коханки й мого чоловіка, і ні про що не шкодую! Дівчинка виявилася дуже схожою на мого чоловіка, тож я була дуже рада, що прийняла саме таке рішення. До того ж вона була ще зовсім маленькою, тож скоро й забула, що в неї була інша мама.

Зараз мої діти вже дорослі. Сини повиростали, а донька ще з нами. Вона добра, гарна, працьовита й дуже співчутлива дівчинка. Я дуже її люблю, і хоча не можу згадувати про ті часи без тремтіння, та все ж таки ні про що не шкодую, я зробила правильний вибір.