ЖИТТЯЦІКАВО

Оля дуже налякалася тоді і після того випадку не підпускала до себе чоловіків.

Коли моїй донці було чотирнадцять років, з нею трапилася така історія, що залишила слід на все життя. Я, чесно кажучи, дуже хвилююся за її майбутнє.

Це був гарний літній день. Ми жили троє – я, моя мама і моя дочка. Було настільки спекотно, що у моєї мами дуже сильно піднявся на вечір тиск. Виходу не було – ми викликали швидку допомогу.

От тільки моя мама ше та боягузка. Вона боялася сама їхати до лікарні, адже ніколи там не була. Тому ми вирішили, що поїду я з мамою. Олю не хотіли брати з собою, та й вона погодилася залишитися вдома сама.

Реклама

Аж раптом у мене задзвонив телефон. Дзвонила моя сусідка і сказала, що дочка дуже налякана. Стукала з усієї сили їй у двері близько десятої години вечора.

Наш інший сусід Петро, який був не надто хорошим чоловіком і часто зловживав відзначився того дня. Він сидів у своїй квартирі з другом і добраче прийняли собі.

Тоді Петро вирішив піти до нас. Оля відчинила двері. Петро ж бачив, що ми з мамою поїхали на швидкій. І почав приставати до моєї дочки. Він чоловік здорової тілобудови, а моя дочка маленька і дрібненька.

Я й уяви не маю, як вона змогла від нього вирватися. Це вже потім я дізналася, що вона його вдарила вазою і втікла. Збігла два поверхи вниз і стукала з усієї сили до сусідки Марії Петрівни. Добре, що вона відчинила і впустила доньку.

Я одразу ж викликала таксі і поїхала додому. Мамі сказала, що все буде гаразд і я скоро повернуся. Причину я не уточняла.

Моя донька все плакала та не могла заспокоїтися. Хоча, з вигляду в неї була лише розірвана кофтинка на рукаві. Петра ми знайшли у себе в квартирі, він спав прямо серед коридору на підлозі.

Викликали поліцію. Попросили, щоб йому добряче там пояснили. Написали заяву на нього. Це ж яким цинічним потрібно бути і взагалі втратити розум, щоб на таке наважитися.

Слава Богу, нічого страшного тоді не сталося з моєю дочкою. Хоча, як я розумію психологічний відбиток залишився. Зараз Олі двадцять три роки і вона уникає будь-яких стосунків.

На всі залицяння вона або не реагує, або відсікає їх одразу. Не підпускає до себе хлопців зовсім. Я як мама дуже хвилююся. Тоді я вирішила, що нічого, переживе і забуде – тим більше вона лише налякалася сильно і змогла втекти. Та, мабуть, потрібно було таки відвідати психолога.

Що зараз робити я й гадки не маю. Вона молода красива дівчина. Їй потрібно починати стосунки, виходити заміж та народити мені онуків. От тільки це мені здається зовсім не реальним.

Минулого тижня я навіть шукала в інтернеті номери психологів з нашого міста і домовилася про зустріч. Хочу для початку піти сама і порадитися що можна зробити і як допомогти дочці. Хвилююся за її реакцію, вона в мене така вперта, що точно не погодиться відвідати психолога.

А що б ви порадили у даній ситуації?

Реклама

Також цiкаво:

Close