Сестра мого чоловіка і його мама не хотіли, щоб я виходила заміж за їхнього Вадима. Тесть розповів чому

Місяць тому ми з чоловіком офіційно одружилися. До цього часу вже кілька років мешкали разом. Так вийшло, що ми винаймали квартиру у тому самому будинку, де мешкали його батьки та старша сестра. Ще коли він мене з ними знайомив, то мені здалося, що вони не дуже раді мене бачити. А кожна наступна зустріч все більше запевняла мене в цьому.

Його мама завжди косо на мене дивилася. А одного разу прямо за столом влаштувала мені лекцію по етикету та правилам поводження за столом. Виявляється, я вже така безкультурна, що мене навіть не можна пускати за стіл. А вся справа була втому, що я не витягнула ложечки з чашки й насипала забагато цукру. От що мені робити, якщо я обожнюю солодкий чай. Може, я й не знаю правил етикету, зате я ніколи не буду говорити гостеві про те, що він бере забагато цукру.

Зрештою я змирилася з тим, що родичі мого чоловіка мене не люблять. Мені було байдуже. Я ж буду жити не з ними. Коли ми оголосили про те, що подали заяву на шлюб, то я чекала хоча б награної посмішки, але його мама просто вийшла з кухні. А сестра відвернулася й почала мити посуд. Удала, що ніби й не чула.

Я справді не розуміла причину такої поведінки. Аж поки на весіллі не поговорила зі своїм тестем. На відміну від жіночої частини родини мого чоловіка, він мене любив. З ним можна було по нормальному поговорити, пожартувати. А на весіллі після кількох чарок він мене покликав у сторону й розповів, чому мене так не любить його жінка й дочка. Причин було декілька.

По-перше, його мама мала на радарі іншу невістку. Дочку її подруги. Вони давно мріяли поєднати дітей. По-друге, їм не подобалося, що син та брат йшов з квартири. Адже він гарно заробляв й завжди щедрою рукою ділився зарплатнею. Ну й по-третє, така природа речей. Я – невістка, а його дружина – свекруха. Так закладено природою.

Тепер я все зрозуміла. А головне стало ясно, що я ніяк не можу нічого змінити. Й хоч проблема не вирішилася, зате я заспокоїлася.