Сину заборонила приходити на Святвечір, бо чекала улюблену невістку з внуками. Хай там що люди говорять, а я їм допомагати буду, доки сил вистачатиме! Вони мені поколядують, душу порадують, а я за це пригощу їх смачною кутею та пирогами!

От готую я вечерю і собі думаю, може, я занадто жорстока з сином? Він же, як-не-як, моя кровинка, але ж і внуки мені важливі та й невістка майже рідною стала! Я, коли дізналась про їхнє розлучення, два дні не могла піднятися з ліжка. Просто, не могла у це повірити, тоді й сказала синові, щоб кого він там би не привів, не визнаю нікого невісткою, бо у мене є Оленка.

Скажу чесно, мені було соромно за свого сина перед Оленкою. Їхній другій дитині не було ще й півроку, як мій Назар повідомив її, що кохає іншу та тепер хоче бути тільки з нею. Не знайшла я слів виправдання для нього, думала, що й Оленка його брудом поливатиме, та ця мудра жінка прийняла це зі спокоєм і вирішила зосередитися на дітях. Вже минуло п’ять років, як мій син живе з іншою жінкою.

Виявилось, що стосунки він з цією жінкою почав будувати ще коли моя Оленка була на п’ятому місяці вагітності. Майже рік він дурманив її голову, що, то робити багато, то він у відрядження їде, а вона й вірила йму. А потім ця дівчина захотіла бути дружиною, а не коханкою і змусила Назара зробити вибір. На жаль, не вистачило моєму сину розуму зробити його в бік сім’ї, але це вже не моя справа.

Не вважаю я його гідним чоловіком, тому й прийняла бік Оленки. Він намагався пояснити мені, що серцю не накажеш та й він їм аліменти платить. Але хіба дітям потрібні аліменти? Їм повноцінна сім’я з любов’ю потрібна!

Рік тому у новоствореній сім’ї мого сина народилась дитина і всі родичі очікували, що цього разу мій «лід» розтопиться і я зміню свою думку про невістку чи цю «сім’ю», але нічого я не змінила. Так, це мій внук і я його люблю, але це зовсім ніяк не впливає на моє холодне ставлення до всієї цієї «сімейки».

Я сина не раз просила обдумати все й повернути Оленку, хоча й знала, що вона його навряд пробачить, та він стояв на своєму, ось і я зараз стою на своєму, коли запрошую на Святвечір рідних онучків й невістку, що мені, як донька стала. Коли син зателефонував й повідомив, що хоче приїхати своєю сім’єю, то я сказала, що, якщо дійсно хоче, то хай приїжджає, але тільки з онуком, без своєї нової «пасії». Він вирішив, що без неї не поїде.

З Оленкою та внуками у мене прекрасні довірливі стосунки. Постійно зідзвонюємось, у гості приїжджаємо, сватів я своїх люблю також. З Олениних слів я знаю, що поки її не цікавлять стосунки з чоловіками, дуже важко її знову їм повірити, тому зараз всю себе вона віддає дітям та кар’єрі.

Намагаюсь її допомогти, коли вона зайнята, розвезти дітей, забрати зі школи, чи посидіти з ними ввечері, коли вона хоче сходити з подругами у кіно. Її батьки на іншому кінці країни, тому приїздять рідко і зараз я єдина її допомога тут. Та й морально її важко було спочатку, після зради мого сина, хоча й перший час вона намагалась це приховати.

Отож, не буду забивати вам голову дурним. Краще напечу пирогів та зроблю смачну кутю для моїх найрідніших колядників!

Веселих вам свят!