Син став рaб0м в домі своїх старих батьків, а думав, що буде просто їм допомагати!

Нещодавно подруга розповіла історію, яку я часто згадую і не можу повірити в те, що рідні батьки зробили зі свого сина рaбa.
Так, моя подруга Ніна живе в одному селі з людьми, про яких йде мова, коли я до неї приїхала, то вона відразу взялася мені розповідати головні події, які тут недавно відбулися.

Мова йде про її стареньких сусідів, чоловіка та жінку, яким вже за 70 років. Подружжя виростило трьох дітей, які живуть зі своїми сім’ями та рідко коли приїжджають. Останнім часом здоров’я в стареньких стало погіршуватися і молодший син — завжди добрий та відповідальний до своїх батьків, вирішив на деякий час переїхати до них жити, щоб допомагати в господарстві та доглядати за батьками. 40-річний Олександр мав двох дітей, але з дружиною вони три роки тому розлучилися, тому чоловіка нічого не тримало в місті, і він погодився приїхати до мами й тата.

За словами Ніни, перші два тижні все було добре — Саша доглядав за господарством, прокидався зранку та робив всі хатні справи, люб’язно спілкувався з сусідами та дбав про батьків. Але все змінилося, коли до нього в гості приїхали діти — гучні та веселі підлітки, які сумували за татком, їм було цікаво все, що є в селі, а старші члени цієї сім’ї звикли жити в тишині та спокої і така поведінка дітей з кожним днем їх дратувала все більше.

Одного дня вони не витримали й поставили свої умови синові — діти повертаються до міста, бо з їхнім приїздом спокою в домі немає!
Добрий чоловік хотів якомога більше часу провести з дітьми, бо вони і допомагали йому хоч трохи по господарству, і були його радістю, але своїх батьків Олександр поважав та вкотре пожалів, тому посадив дітей на автобус та пообіцяв, що вони ще приїдуть, але трохи пізніше, бо дідусь та бабуся погано себе почувають.

Після цього поведінка стареньких стала тільки гіршою. Жодного дня не проходило без сварок та бурчання, Сашу змушували постійно робити, він не мав права навіть спокійно відпочити, подивитися телевізор чи просто полежати. Хоч його батьки й були старими, але вони були здатні прибрати за собою та виконати мінімальні обов’язки по господарству, проте вирішили, що не зобов’язані щось робити, оскільки син для того і приїхав, щоб вони відпочивали.

В такій атмосфері Олександр прожив з батьками ще три місяці, а коли настало літо він не витримав і вирішив повернутися в місто, а причиною цьому стало наступне. Якось увечері до нього зателефонували діти, він вже давно їх не бачив і дуже сумував, його найрідніші дітки просилися до бабусі з дідусем в село, обіцяли, що будуть у всьому слухатися та допомагати, лиш би бути поруч з татком. Звичайно, Саша не міг відмовити дітям, але вирішив спитати батьків, чи ті не будуть проти (хоч і не сумнівався в тому, що вони будуть тільки “за”).

Дідусь та бабуся саме вечеряли на кухні, коли він розповів їм про розмову з дітьми. Старі відразу почали кричати на нього, дали знати, що категорично проти, бо діти їх тільки дратують, а їм потрібен спокій, та і його вони будуть лише відволікати від роботи.

Ці слова були останнім, що він хотів чути й після цього Олександр не витримав і пішов складати речі. Батьки були шоковані і злі, бо думали, що їхній син ніколи вже їх не покине, але він тільки сказав:
“Ви самі перетворилися на капризних малих дітей, я не зобов’язаний бути вашим рабом, ви забули, що я ваш син і також маю право на особисте життя! Допомагати я вам буду, але жити з вами — Боже збав! Моїх дітей ображати не треба, тому вже сьогодні я поїду в місто, а ви подумайте над своєю поведінкою. Я зателефоную сестрі, щоб приїхала на декілька днів, а сам буду приїжджати тільки в гості”.

Після цього пройшло вже пів року і Олександр дотримався свого слова — він часто телефонує батькам, надсилає їм кошти за потреби та приїжджає тільки на свята, разом з дітьми, але вже не дозволяє перетинами межу свого особистого простору.