– Мені здається, що ім’я для свого сина я сама в змозі обрати! Не Ви його народжували, щоб пхати свого носа! – відповіла невістка до свекрухи.

Ірина не раз помічала надмірну увагу свекрухи до свого сина. З одного боку, це нормально, адже він єдиний її син й всю любов та турботу вона роками присвячувала йому. Надіялася Ірина, що після одруження свекруха дасть спокій їй та Роману, але ж ні.

Після одруження стало все ще гірше. Оскільки Іра та Роман почали жити самостійно, свекруха більше почала втручатися у їхнє життя. Кожного дня приходила до них та давала поради, як все повинно бути. Роман же, як чемний син, не смів перечити матері. Ірині це все починало набридати. Адже свекруха найбільше претензій висувала їй. Коли дівчина зробила вареники, то свекруха сказала, що такі маленькі син не любить, начебто потрібно їх більшими робити.
Ірина спокійно відреагувала, мовила, що якщо Роману не сподобається, то на наступний раз зробить такі, як він любить.

Роман затіяв зробити невеличкий ремонт на квартирі. Почав радитися з дружиною, який же колір стін обрати. Ірина запропонувала бежевий, чоловік погодився. Свекруха почула це й сказала:

– Романе, от подивишся, цей колір буде жахливо виглядати. Краще беріть щось яскравіше!

Син, як завжди промовчав, а Ірина не хотіла починати суперечку. Оскільки їй нервуватися категорично заборонено, бо вона при надії.

Коли Ірина народила сина, свекруха одразу й туди запхала свого носа. Сказала, що його потрібно назвати – Тарасиком.

Ірині ж не до вподоби таке ім’я. Вона планувала назвати його Максимом. Мабуть, вперше за ці роки їй увірвався терпець й вона сказала:

– Мені здається, що ім’я для свого сина я сама в змозі обрати! Не Ви його народжували, щоб пхати свого носа! А ти, Романе, якщо погодишся на це ім’я, то про сина забудь!

Роман одразу став на сторону дружини та захистив її.

Після виписки чоловік привіз дружину з сином додому. Ірина помітила, що й свекруха почала звозити свої речі. Оскільки невістка ще нічого не тямить у вихованні дітей, потрібно всього її навчати. Ірина вже відчувала, яке пекло її чекає.

Коли Ірина розкладала речі, побачила свідоцтво про народження сина. Роман не встиг поставити до всіх документів. Дівчина відкрила його, а там ім’я не Максим, Тарас. Це було останньою краплею.

Дівчина мовчки почала збирати всі свої речі назад по валізах. На виході з під’їзду зустріла чоловіка. Тільки-но Роман почав говорити, як Ірина кинула у нього свідоцтво. Сіла у машину й поїхала. Чоловік не став її зупиняти, адже розумів свою провину. Він повернувся додому й почав заспокоювати свою матір, яка наробила галас на весь дім.

Ірина з сином повернулася у село до своїх батьків. Нарешті вона віднайшла тишу, підтримку та розуміння.