Не вірю, що дружина та рідний брат так можуть зі мною вчинити

Ми з дружиною живемо у Львові, тому я сам запрошував рідних людей з села, щоб вони подивилися на красиве місто, мов вільна кімната все одно є. Першим до мене вирішив навідатися вісімнадцятирічний брат. За планом ми мали погуляти містом, сходити у театр та кафе. З вокзалу мені не вийшло забрати брати, я це поручив дружині.

Вони прогулялися містом, і ввечері ми утрьох мали піти у театр та кафе, але він відмовився, сказав, що надто стомився з дороги. Вони з Оленкою, моєю дружиною, швидко знайшли спільну мову і довго гомоніли, доки я пішов у душ.

За сніданком дружина дивно поводилась, мов мій брат її син, можливо, у ній дійсно прокинулися інстинкти? Або просто хоче, щоб брат вдома всім розповів, що я вибрав хорошу наречену.

Вдень я відправився на роботу, а вони гуляли містом, і в обід мене з’їло щось усередині, і я вирішив приєднатися до них прогулятися. От лише складалось враження, що я їм заважав, вони спілкувалися між собою, мене не помічали. Я звернув увагу, що дружина так мило посміхається до брата та говорить з ним, мов фліртує, а він лише й шукає причини, щоб сісти до неї ближче. Я відчував, що щось всередині мене бунтує, але надіявся, що все це вигадала моя уява.

Наступного ранку я випадково помітив, що вони трималися за руки, удав, що нічого не було, але серце забилось сильніше. Я не хочу вірити у те, що дві рідні людини можуть зі мною так вчинити. Я думаю, що Оленка просто бачить у ньому сина, а моя ревнива увага щось вигадує, нічого такого насправді не має.

Брат мав у нас бути ще три дні, і я наскільки хвилювався, що між ними може щось статися, що взяв вихідні на роботі, намагався слідувати за ними всюди. Я розумів, що виглядаю, як дурень і міг би просто це обговорити з дружиною, а не грати в ігри, але я боявся почути щось, що підтвердило б мені страшні здогади, або що вона образиться і назве мене божевільним ревнивцем.

Я надіюсь, що накрутив себе, але зайвий раз їх удвох не залишаю. Я вже втомився постійно бути настороженим, я не пам’ятаю, коли спокійно видихав та розслаблявся. Всюди мені бачить того, чого не має. Ех, так чекаю, коли брат поїде додому і тепер не знаю, чи зможу ще когось так швидко прийняти у гості, щоб потім не хвилюватися…