Брат чоловіка вирішив, що його дочка може жити у нас пів року, поки у них ремонт, і не запитав мене

Ці родичі зі сторони чоловіка такі нaxaбні, бо вже вкотре приймають такі рішення, які впливають на мою сім’ю. Спочатку ми відклали нашу поїздку через те, що мій чоловік мав допомагати їм з ремонтом, тепер ще й дочка планує поселитись у нас. Прийшла з валізами й сказала, що їй батько сказав, що буде жити пів року у нас. Я такого не чула й не бачила! Це вже пік нaxaбності!

Чоловік у мене такий безхарактерний. Той брат Сергій його дурить регулярно й застосовує маніпуляції з минулого, щоб вплинути на рішення чоловіка, типу: а пам’ятаєш, що ти мені був винен, а пам’ятаєш, як через тебе мати на мене в школі постійно кричала і т.д. У всіх, в кого є брати чи сестри, мене зрозуміють. Колись, як у нас була машина, то вони і її без дозволу собі брали й катались, а як ремонт — то мій чоловік повинен оплачувати, бо це ж його машина.

Я вже не витримала й сказала моїй похресниці й племінниці, що ми не можемо поки її у себе прийняти, дала гроші на таксі й відправила додому. Так не зручно було перед нею, бо їй же всього 13 років. Але я вже не можу цього витримувати! У мене теж є діти, й мені не потрібен вдома дитячий садок.

На диво, коли стали розбиратись у цій справі в сімейному колі, то свекруха за мене заступилась і почала нарікати на свого другого сина! Вперше, я ладна була розцілувати її. Хоча я розумію в чому справа — вона просто ненавидить ту легковажну Олесю, дружину брата Сергію. Чесно кажучи, я її розумію. Мало того, що дитину свою мені хотіла віддати на пів пору, то вона ще й п’є й курить, й така неорганізована. Не дивно, що в її сім’ї безлад.

Головне, що мій чоловік мене так і не підтримав. Я була шокована, але нічого тут не зробиш. Він продовжує допомагати за безцінь робити їм ремонти, а точніше брату з сім’єю, які мене вже ненавидять й б’юсь об заклад, що обговорюють й обзивають мене перед чоловіком. А він все терпить, бо то ж брат.

Моя племінниця взагалі виявилась крайньою в цій ситуації, бо їй фактично ніде було дітись. Родичі ночували в холодному гаражі, а у свекрухи моїй племінниці некомфортно, бо в неї в хаті як в хліву: собаки, козенята, коти й курчата ночують. Я б ще зглянулась й поселила дівчинку на деякий час, але якби по-людськи до мене прийшов Сергій й попросив прийняти у сім’ю на якийсь час його дочку. А тут вони дали зрозуміти, що моя думка у моїй оселі не важлива, й що командують вони у моїй сім’ї, але — ні! Такого зневажливого ставлення терпіти не буду. Тепер вже й свекруха на моєму боці! Буде легше витримувати їхні закиди.