ЖИТТЯЦІКАВО

Залишилося ще зовсім краплиночка до того моменту, як я остаточно прийму рішення розлучитися з чоловіком. Накипіло мені і вже нема сил терпіти. Навіть спільна донька мене не втримує.

Зараз я дуже багато думаю і аналізую. Приходжу таки до думки, що всі наші проблеми розпочалися з того моменту, як ми з чоловіком прийняли пропозицію його батьків.

Коли з Славіком ми одружилися – були ще зовсім молоді, але безмежно закохані. Ми мріяли про те, щоб жити разом, розвиватися разом і досягати усіх запланованих цілей теж разом.

От тільки жити разом з батьками ми не дуже хотіли. Почали шукати квартиру, і тут проблема – оренда дуже дорога. У свекра недавно померла його мама, можливо за півроку до нашої розписки. Від бабусі залишилася квартира. Свекор завершував оформлення документів на себе і запропопонував нам з чоловіком переїхати туди.

Реклама

Ми й раді були. Не потрібно оплачувати оренду. Та й вважали, що ця квартира залишиться нам на зовсім. Таки бабусина, а чоловік мій її онук.

Ми по трошки купували будівельні матеріали і починали робити ремонт. Якось одноголосно вирішили, що краще ремонт у нас затягнеться на довший час, але буде хороший і такий, як з картинки.

Ми зробили чудовий ремонт. Потім зайнялися пошуком техніки і меблів. Жили у таких умовах, що краще не розповідатиму деталей.

З Славіком ми все підрахували і побачили скільки грошей нам потрібно заробити. Сума була захмарна, але ми знали що впораємося. Розбили собі по черговості кожну кімнату і працювали над облаштуванням.

Нарешті ми все завершили. Ремонт, меблі і техніка – все було куплено і встановлено. До того ж ми самі на це все заробили, у батьків і копійки не взяли. Ми з чоловіком раділи дуже сильно, а ще більше раділи, що все готово до появи нашого малюка.

Коли ми народили нашу Софійку і приїхали додому, то одразу ж запросили вгості наших батьків. Відсвяткували одночасно і новосілля, і народження донечки.

Коли ми з чоловіком все прибирали і прощалися з гостями, його батько сказав, що потрібно поговорити. Та й таксі уже забрало моїх батьків.

Свекор нам сказав:

– Вітаю вас з народженням донечки. Тепер ви батьки. Сподіваюся ви вже собі підшукали квартиру.

Що? Яку квартиру? – запитала я.

– Ну як яку? Для себе. Я вирішив, що сюди переїде Славікова молодша сестра. Їй буде 10 хвилин до університету ходити з вересня.

– Стоп. Зачекайте. Як переїде Славікова сестра? Ми ремонт для себе робили. Вклали купу грошей. У нас дитина маленька.

– Нічого не знаю. Це моя квартира і я вирішую хто тут житиме.

– Тоді повернуть нам гроші за ремонт, меблі і техніку! – викрикнула я так, що аж дитина заплакала.

– Ще чого! Ви мені гроші поверніть за те що стільки тут жили і робили що хочете.

Мій чоловік Славік мовчав. Навіть слова не сказав. Я зібрала речі і поїхала до своїх батьків. Зараз серйозно подумую над розлученням.

Реклама

Також цiкаво:

Close