Подзвонила та попросила грошей, оскільки їм не вистачає оплатити комунальні послуги. Коли я запитала, куди вони діли гроші, вони відповіли на відпочинок.

Я виховую дочку самостійно. Мій чоловік залишив нас, коли Софійці виповнилося три рочки. А все дуже просто – знайшов жінку на стороні. Довгий періоду часу старався це від мене приховати, але чутки швидко дійшли. Виправдовувався, клявся у коханні, просив зберегти відносини хоча б заради дитини. Але краще я буду сама, ніж з цим зрадником.

Я навчалася давати собі ради самостійно. Працювала на двох роботах одночасно, щоб утримати дитину, дім й забезпечити нас усім необхідним. Другу половинку так і не вдалося мені знайти. Мабуть, через те, що характером стала дуже сильна, холодна й незалежна. Колишній чоловік начебто забув, що у нього дочка. Жодні аліменти він не сплачував, навіть з днем народженням не вітав. Поринув у нове життя, в старе викинув з голови.

Весь свій час я присвячувала дитині. Зараз вже Софійка доросла, цього року їй виповнилося двадцять років.

На днях вона заявила, що переїжджає жити до свого хлопця, адже у них все серйозно. Я не стала перечити, це її вибір. Але одразу сказала, оскільки у них тільки-но все починається, краще жити окремо від батьків. Можна орендувати житло, а там з часом й до свого куточка доб’ються. А до батьків лише приїжджатимуть у гості. Але на ці слова моя Софія образилася. Сприйняла це так, ніби я виганяю її з дому.

Сказала, що взагалі більше ні ногою сюди не повернеться. Розвернулася та пішла у свою кімнату. Я не стала з нею сперечатися, у кожного своя позиція стосовно цієї ситуації.

Наступного дня я зауважила, що немає речей доньки. Все-таки переїхала. Вона можливо очікувала, що я одразу зателефоную до неї та запитаю, куди вона поділася. Але я цього не зробила, вона ж зі мною не попрощалася, коли йшла.

Минуло три тижні. Ніхто ні до кого не телефонував. Але тут дочка не втрималася. Подзвонила та попросила грошей, оскільки їм не вистачає оплатити комунальні послуги. Коли я запитала, куди вони діли гроші, вони відповіли на відпочинок.

У мене не було слів. Яке нераціональне використання коштів. Я відповіла, що оскільки вони дорослі люди, повинні самі навчитися виходити з таких ситуацій.

Пройшло три дні. Я повернулася з роботи, а на кухні моя Софія готує вечерю. Вона ніколи не готувала, казала, що жінка не для кухні створена.

– Привіт, мамо! Я приготувала нам вечерю. Можливо не так смачно, як це робиш ти, але я старалася. Сідай… Зараз чаю наллю. Мамо, я зрозуміла, що не готова до такого дорослого життя. Ще хочеться побути дитиною…

Я звісно, після цих слів обійняла Софійку й ми сіли вечеряти. Цілий вечір ми обговорювали жіночі теми. Ось так, моя дочка й повернулася назад у дім.