ЖИТТЯ

Три весілля, два poзлучення й все з тим самим чоловіком. Історія мого заміжжя

Коли ми з чоловіком втретє прийшли у РАЦС, то на нашій церемонії укладання шлюбу були присутні всі працівники установи. Ми стали для них постійними клієнтами. Дехто навіть жартував, що нам потрібно зробити знижку за постійне відвідування. В моєму паспорті вся історія нашого палкого сімейного життя.

Вперше ми одружилися дванадцять років тому. Чоловік довго за мною бігав. Дарував подарунки, запрошував на побачення, влаштовував сюрпризи. Невідомо скільки б ще продовжувалася та біганина, якби я не завагітніла. Тоді ми вперше й познайомилися з Валентиною Петрівною, яка нас одружувала. Хто ж знав, що ми будемо бачитися так часто.

Після весілля чоловік геть змінився. Більше часу проводив з друзями. Зникла вся романтика, а тут я ще й вагітна. Настрій змінювався від будь-якого подуву вітру. Та це ще були квіточки. Коли народився син, то наше життя перетворилося у пекло. Тоді вперше наш шлюб дав тріщину. Не проживши разом й одного року, ми розлучилися.

Реклама

Чоловік переїхав жити до батьків, а я залишилася з сином у квартирі, яку нам подарувала його мама на весілля. Ми продовжили спілкуватися. Він добровільно щомісяця віддавав частину зарплатні, постійно навідувався до сина, допомагав з ремонтом, коли було потрібно. Через шість роки наші дороги знову переплелися. Я тоді запланувала з сином та подругою і її чоловіком поїхати на море. Вирушати збиралися автомобілем. Та всім в одному «Жигулі» мало бути тісно. А тут мій колишній чоловік напросився з нами. Запропонував мені та синові свою «Волгу». Шість сотень кілометрів в одному авто. Їхали наче родина. А там море, романтика, тепло. Загалом, після відпочинку ми знову навідалися до Валентини Петрівни у РАЦС та стали чоловіком й дружиною.

Так ми прожили чотири роки. Але побутові справи знову перемогли наш шлюб. Постійні сварки, крики, нестача коштів пробили нову тріщину в наших відносинах, а в моєму паспорті намалювали другий штамп про розлучення.

Знову те саме. Він приходив ми спілкувалися. Я навіть ходила на побачення з іншими чоловіками, та ніхто не хотів жінку з вже десятирічним сином. Чоловік також нікого не міг знайти. На дванадцятому дні народження сина ми знову зійшлися. Не знаю як так вийшло, але я не змогла встояти перед ним. Він прийшов у костюмі, приніс подарунок синові, мені букет квітів. Ми дивилися старі фото, які я не встигла порізати. Якось повернулися почуття.

Цього разу нам аплодували в РАЦСі. Й хоч як ми зараз не сваримося, а інколи доходить й до скандалів, втретє розлучатися мені соромно. Часом це єдине, що стримує наш шлюб.

Реклама

Також цiкаво:

Close