Мені 38 років, я не заміжня, дітей немає — і, знаєте, я почуваюся абсолютно щасливою. В мене немає жодної з тих проблем, про які люблять говорити люди, дізнавшись про мій статус. Я живу у обласному центрі, маю гарну роботу, власну квартиру й авто — усе це я здобула сама, без чиєїсь допомоги. До того ж, допомагаю батькам, які живуть у селі. І найкумедніше — ніхто не вірить, що мені більше 28-и. Мабуть, тому що я виглядаю молодо і живу з легкістю в серці.
Мене звати Оксана, і я завжди знала, чого хочу від життя. Після школи вступила до університету, вивчала маркетинг, а потім почала будувати кар’єру. Зараз я — керівниця відділу у великій компанії. Робота цікава, дозволяє подорожувати, спілкуватися з людьми, постійно вчитися новому. Зарплати вистачає не лише на життя, а й на заощадження. Люблю свою справу, і, мабуть, це одна з причин мого доброго настрою.
Квартиру купила п’ять років тому — сучасну, з великими вікнами, у центрі міста. Обставила все на свій смак: багато світла, затишні меблі, декілька картин, привезених із подорожей. Авто — моя гордість. Не розкіш, але надійне, зручне — ідеально для поїздок містом та до батьків у село. Там часто проводжу вихідні, коли хочеться відпочити від міської метушні. Допомагаю маме й татові по господарству, привожу продукти, інше роблю дрібний ремонт у будинку. Їм приємно, що я приїжджаю, а мені — що можу зробити їхнє життя хоч трішки кращим.
Багато хто цікавиться, чому я не заміжня і без дітей. Для деяких це дивно, особливо в моєму віці. Але я не відчуваю, що мені чогось бракує. Я відкрита до стосунків, але не поспішаю. Якщо зустріну людину, з якою схочу розділити життя — чудово. Якщо ні — не засмучуватимусь. У мене є друзі, разом ми ходимо в кіно, на концерти, влаштовуємо вечірки. Є захоплення: займаюся йогою, малюю аквареллю, іноді беру уроки танців. Мого життя вистачає на стільки, що нудьгувати просто немає часу.
Іноді люди гадають, що я щось приховую, що в мене є таємні нещастя. Але це не так. Я просто живу так, як мені подобається. Не хочу підлаштовуватися під чиїсь очікування чи виходити заміж лише тому, що «так треба». Мої батьки спочатку хвилювалися, особливо мама. Вона мріяла про онуків, але з часом зрозуміла, що я щаслива по-своєму. Тепер вона жартує: «Оксанко, ти у нас як кінозірка — завжди молода й вільна».
Часто чую докори від знамених: мовляв, у твоєму віці вже пізно думати про сім’ю й дітей. Але я не вірю в це «пізно». Життя — це не розклад, де все має йти за графіком. Я бачила жінок, які народжували й після 40 — і були дивовижними матерями. Якщо колись захочеться дитини — подумаю про це. А поки що мені добре так, як є. Насолоджуюся свободою, можливістю їздити, коли схочу, проводити вихідні так, як заманеться.
Моя молодість ззовні — це, мабуть, поєднання генетики й способу життя. Стежу за собою: займаюся спортом, правильно харчуюся, доглядаю за шкірою. Але головне — внутрішній стан. Не дозволяю стресЯкщо доля принесе мені кохання або материнство — добре, а якщо ні — я не втрачу себе, адже щастя вже зараз живе в моєму серці.
