Мама була рада, що між нами не виникло к0нфлiктy і вирішила швидко нотаріально завірити документ. Мені ж сказала: «Складай гроші, щоб викупити долю сестри!»

Я була  другою дитиною в сім’ї. У мене була старша сестра.  Сестра рано вийшла заміж і батьки купили їй велику двокімнатну квартиру в центрі міста. Я жила з батьками в приватному будинку. Саме цей будинок і став причиною нашого головного к0нфлікту. У дитинстві ми мало cвapилися, були дружними й всім ділилися. Але доросле життя часто змінює людей і не завжди на краще.

Усе почалося з того часу, коли мама захотіла написати заповіт. Батько помер, і вона часто стала думати над тим, що скоро він прийде за нею. Я вважала мамине рішення справедливим. Вона  не хотіла ділити будинок на двох. У сестри дітей не було, а у мене була донечка. З чоловіком ми не проживали ще до народження дочки. Виховували всі разом. Мама хотіла розділити будинок на три частини. Двом дочкам і онучці, тому нам з дочкою доводилася більша частина будинку.

Сестра нормально це сприйняла, не сперечавшись із маминим заповітом. Та й вона мала свою нерухомість. Мама була рада, що між нами не виникло конфлікту і вирішила швидко нотаріально завірити документ. Мені ж сказала: «Складай гроші, щоб викупити долю сестри!».

Раніше я чула випадки, коли не могли розділити майно діти після смерті батьків. Бувало таке, що частину квартир чи будинків продавали, і тоді житло перетворювалося на комунальне.

Та у сестри були свої плани. Одного дня вона повідомила, що планує покупку автомобіля, і гроші їй потрібні дуже швидко. Тому наказала мені взяти кредит в банку, а на заміну вона напише відмову від спадку. Та ще й не хотіла, щоб мама дізналася про нашу розмову.

Наче й нічого поганого сестра не хотіла. При сплаті цієї суми я б мала уже готовий дім для життя з дочкою. А гроші віддавала б частинами банку. Але в голові почалися роздуми, страхи, переживання. Я боялася, що не зможу погасити кредит. Та й не було впевненості, що банк надасть таку велику суму. Я не так багато заробляла.

Мене розривали сумніви й хвилювання. Але хвилювати ще й маму я не хотіла. Як би вчинили ви?