Мене з’їдає с0р0м, та мушу сказати правду: я терп1ти не м0жу свого рідного батька

У моєму житті сталося так, що я 3Heнавидів свого власного батька. Просто терпіти не міг його. Завжди вважав, що згодом це пройде. Думав, що виросту, почну своє власне життя, і моє ставлення до батька буде кращим. Але ж ні – дива не сталося, і я продовжував його Heнавидіти.

Пояснення цьому одне: мій батько все життя знущався наді мною. Я не відчував від нього ніякої любові та ласки. З дитинства він ображав мене, обзивав, руйнував мою віру у себе. Батько розвинув у мене комплекс неповноцінності, адже завжди вселяв у мою душу зневіру. Щодня лупцював усім, що під руки потрапить. Міг робити це нізащо, навіть не розібравшись, чи винен я, чи ні. Я терпів неймовірні знущання. І навіть не розумів, чому.

Чому він так ставився до мене? Я й досі не знаю причини. Можливо, батько просто не бажав, щоб я народився? Може, я був йому тягарем?

Батько завжди носа пхав у моє життя, навіть тоді, коли я став дорослим. Міг звинувачувати у тому, що я щось роблю неправильно. Але ж усі люди вчаться на помилках!

Одним словом, мої стосунки з батьком дуже жахливі. Можливо, цей допис читатимуть ті люди, які мають гармонійні стосунки з батьками, мають любов та повагу від рідних. Напевно, вони мене геть не зрозуміють. Однак, можливо, є й такі, які відчувають такі ж почуття, як і я. Їм буде корисно прочитати цю статтю. Бо я хочу розповісти, яким чином вибрався з цієї ворожнечі.

Люди, які ненавидять своїх батьків, отримали психологічну травму ще у дитинстві. Їх били та принижували. Звісно, ця жорстокість йде від нещасливого життя батьків.

Я довго жив з цим. Занадто довго. А потім моя дружина порадила мені побороти ці комплекси і подолати всі образи стосовно мого батька. Так я вирішив піти до психотерапевта. Спочатку налаштовував себе довго. Як я, будучи чоловіком, буду ходити на консультації до спеціаліста? Я що – псих якийсь?

Та потім таки зібрався духом та записався на прийом. Я дуже сподівався, що це допоможе мені. Бо батько навіть зараз не переставав мене гнобити.

Психотерапевтом був немолодий чоловік. Спочатку він не сподобався мені. Але потім я зрозумів, що він – хороший спеціаліст. Він провів зі мною кропітку роботу, щоб я зміг пробачити свого рідного батька і відпустити усі образи.

На першій консультації я усвідомив, що мій батько був справжнім деспотом щодо мене, що він знущався наді мною, бо й сам був нещасливим. Я нарешті зміг це прийняти як належне. Якщо не усвідомити цього – неможливе подальше прощення. Так пояснив мені спеціаліст.

Я зміг пригадати усі ті образливі слова та вчинки, яких зазнав у дитинстві. У моїй душі розпочалася неоднозначна боротьба з собою. З одного боку, я розумів, що мій батько вже старий, щоб я ображався на нього.  З іншого – виринали знову татові приниження та біль. Страшні спомини не давали мені нормально дихати й спати.  Моя ненависть боролася з почуттями жалю й поваги до батька, адже йому я вдячний за появу на світ.

Зрештою, я зміг подолати весь негатив. І пробачити. Я почав з шаною і любов’ю ставитися до старого батька. Він не очікував цього. Але що посієш – те й пожнеш. Я бачив: після змін у моїй душі почалися зміни і з моїм батьком.

Згодом я зумів поладнати з ним. Ми почали спілкуватися щиро. Мій батько перестав мене принижувати. Я відчував себе щасливим, бо вперше у нас було таке спілкування. Як же це виявилося непросто… На перший погляд. Але тепер я відчув, що таке прощення, і яке полегшення це приносить.