Катерина настільки рoзбалувала свою єдину дочку, що та у свої 18 років говорить з мамою, наче з вopoгом, який їй винен все і відразу!

Моя подруга Катя завжди була цілеспрямованою дівчиною, ми з нею знайомі ще з дитинства — росли в одному дворі. Катька рано вийшла заміж за старшого чоловіка, різниця у віці сягала п’ятнадцять років. Але це ніяк не лякало дівчину, незважаючи на його неприємний характер. Відразу скажу, що шлюб цей був невдалим, і на п’ятому місяці вагітності чоловік покинув мою подругу, знайшов собі ще молодшу дівчину.

Коли народилася Іванка, колишній чоловік Каті платив їй аліменти, але з дочкою не бачився, бо не хотів. Дівчинка росла наче в раю — всі її любили і стежили за кожним кроком, боялися, аби з дитиною нічого не сталося. До року Катя жила у своєї мами, а потім змогла влаштуватися на роботу дистанційно та переїхала у квартиру.

Іванка з маленької чітко розуміла, що вона в центрі уваги, і так відбувалося завжди, де б вони не були. На дитячому майданчику Катя могла влаштувати скандал, якщо її дочку хоч пальцем зачепить інша дитина. Це не могло призвести до добра, про що я попереджала подругу не один раз.

Якось моя подруга зустріла хорошого чоловіка, він був лише на два роки старшим, мав стабільну роботу та своє житло. Цей чоловік хотів стати частиною сім’ї Каті та Іванки, але мала зрозуміла, що у неї на горизонті стоїть супротивник, адже мама має віддавати всю увагу тільки їй! Тому не пройшло і року, як ці стосунки закінчилися, чоловік просто не міг витримати поведінки розбалованої дитини та її мами, яка все дозволяла.

Іванка після школи захотіла йти вчитися в інше місто, в університет не з дешевих, а її мама не могла відмовити дочці, хоч і розуміла, що фінансово не потягне. Тоді Катя напрягла всі заради єдиної доньки — колишнього чоловіка, свого шефа на роботі та батьків. Всі гуртом вони зібрали необхідну суму й оплатили навчання Іванки.

Я б нічого не казала, але одного разу я стала свідком розмови мами й дитини. Іванка вкотре приїхала до Катерини просити грошей, та попросила почекати трохи, бо вона саме готувала вечерю, але замість очікування, Іванка почала влаштовувати істерику, вона обзивала маму “жадібною старухою“ та грозилася, що піде з дому раз і назавжди. Я не витримала і поставила на місце цю малу дівчину, а потім Катя мені ще дякувала за те.

Після того випадку мало що змінилося в стосунках між мамою і дочкою, але тепер Іванка хоча б не обзиває свою найближчу людину “жадібною старухою“.