ЖИТТЯ

– Яка зустріч!!! Скільки ж років ми не бачилися? – Я дивилася на цю змapнілу жінку і, дійсно, ми давно не бачились, бо я навіть не могла її впізнати

Щоп’ятниці я започаткувала собі традицію святкувати початок вихідних. Після роботи я ходжу в одне і те ж кафе сама без дітей та без чоловіка. Свого роду перезавантаження. Цей заклад мені подобався приємною обстановкою та тихою музикою. Загалом, можна розслабитись і помріяти.

Від мрій мене відірвала несподівана репліка офіціантки:

– Яка зустріч!!! Скільки ж років ми не бачилися? А я дивлюсь, чи це ти, чи ні. Ти шикарно виглядаєш. Через 15 хвилин закінчується моя зміна. Можна скласти тобі компанію? Згадаємо шкільні роки.

Реклама

Я дивилася на цю змарнілу жінку і, дійсно, ми давно не бачились, бо я навіть не могла її впізнати. Точно! Це ж Людка, з якою я декілька років сиділа за однією партою. Це була справжня дружба. Мені стало цікаво, що стало з тією красунею, за якою упадали майже всі хлопці з класу.

Через 20 хвилин Люда вже сиділа зі мною за столиком. Пройшло стільки років, ми змінилися. Я навіть не знала, про що з нею говорити. На диво, вона виявилася балакучою. Мабуть, немає їй з ким і поговорити.

Спочатку Люда розпитала про мою сім’ю: чи заміжня, як живемо, скільки дітей. А потім почала свою розповідь.

– А я зараз сама. Тут працюю недавно, бо життя змусило працювати. Після закінчення школи я майже відразу вискочила заміж. Я поїхала вступати в театральне училище, але завалила вступні екзамени.

На прослуховуванні мене помітив молодий перспективний викладач, який був у приймальній комісії. Оскільки я надіялась на студентський гуртожиток, тому не мала, де жити, Валентин Степанович запропонував допомогу. У нього у квартирі була вільна кімната, тому він пустив мене туди жити, доки я не влаштуюся. З зарплати я обіцяла заплатити за проживання.

Мене майже відразу прийняли на роботу офіціанткою. Але через місяць, коли підійшов час платити заробітну плату, на кухні виявили нестачу якихось продуктів. Оскільки я одна була новенька, все списали на мене. Я знову залишилася без роботи й без грошей.

Валік мене підтримував. Я практично жила його коштом, а він нічого не вимагав натомість. Я ще декілька разів намагалася влаштуватися на роботу, але нічого не виходило. Хотіла вже повертатися до батьків, коли Валік запропонував стати його дружиною, бо я йому дуже подобаюсь. Звісно ж, я погодилась.

Після реєстрації шлюбу Валік сказав, що він добре заробляє, тому мені не обов’язково шукати роботу. Облаштування сімейного гніздечка було основною моєю роботою. Я віддавалася цьому на 100%.

Потім я народила хлопчика, а через декілька років і дівчинку. Їм зараз 10 і 8 років. Вже коли я була вагітна Данею, я помітила, що чоловік пізно повертається з роботи та пахне чужими жіночими духами. Я гадала, що з народженням сина все зміниться. Але все ставало гірше і гірше.

За другої вагітності він уже не соромився возити своїх коханок на власному авто посеред білого дня. Я декілька разів відшукувала цих його дівчаток, намагалася вправити їм розум, але вони тільки насміхалися наді мною.

Чоловік ні разу не підняв на мене руку, але морально він мене вбивав. Я відчувала себе жертвою, але всіляко намагалася йому догодити, щоб він не сердився на мене.

В одному журналі я читала, що жінка сама стає в позицію жертви, і їй потрібна допомога. Але я не могла його покинути. У нас же діти. Як вони будуть без батька. Та й сама я відчуваю себе невдахою.

А місяць тому після чергової сварки він зібрав всі свої речі та кудись поїхав. Діти запитують, де тато, а я не знаю, що їм говорити. Спочатку обманювала, що поїхав у відрядження. Одного дня у парку ми зустріли його з черговою пасією. Діти відразу кинулись до нього, але він сховався в натовпі, щоб не зустрічатися з нами.

Як так можна? Нам уже немає на що купувати хліб, тому я знову вирішила спробувати себе в ролі офіціантки. Надіюсь, що Валік скоро повернеться до нас.

Я вислухала її сповідь та не знала, що їй навіть сказати. Схоже, що роль жертви їй все-таки подобається. Люда має вигляд 50-річної тітки, а їй же ще немає й 35. Мені її дійсно шкода. Я порекомендувала їй сходити до психолога. Можливо, кваліфікований спеціаліст зможе їй допомогти. Люда ж зсилалася на відсутність грошей, та й проблем ніяких у своєму житті не бачила. Єдине, за що вона турбується, це як повернути чоловіка в сім’ю і втримати його.

Оце так перезавантажилась п’ятничного вечора.

Реклама

Також цiкаво:

Close