ЖИТТЯ

Мати стала вимaгamи, щоб я допомагала грошима старшій сестрі, яка за десять років після р0злучення ні дня не працювала

На жаль, стається так, що батьки починають любити своїх молодших дітей більше, ніж старших. Молодшу дитину часто більше плекають в любові, розумінні, турботі. А старший завжди живе якось сам. Росте в холоді і обов’язку віддати щось своє молодшому.

В моєму житті сталася рівно протилежна ситуація. Я була молодшою, але мене батьки любили в декілька разів менше, ніж мою старшу сестру Аліну.

З самого дитинства старша сестра була центром всесвіту для батьків, а я вже з п’яти рочків вважалася дуже самостійною, і на мене увагу мало звертали.

Реклама

Всі свої проблеми я вирішувала самостійно. Без любові та підтримки. І все найкраще діставалося лише Аліні. Я до цього згодом звикла, тому навіть не дивувалася, що їй діставалися красиві ляльки, гаджети, які лише почали виходити, все, що вона тільки захоче, а мені книжки з мандаринами. Хоча слід віддати належне, книги купували хоча б відповідно до моїх смаків. Єдине, за що дякую батькам.

Різниця з Аліною в нас майже п’ять років. В двадцять років та вийшла заміж. Тоді влаштували свято на весь світ, можна сказати. Ради того весілля, яке тривало всього менше доби, було продано квартиру, яку мали батьки та здавали в оренду. На мої запитання та слова, що це нелогічно та нераціонально – використовувати нерухомість ради хвилинного задоволення, батьки відповідали, що я ще мала, не розумію нічого, і взагалі в чоловіка старшої сестри є власна велика квартира, тому все буде добре, і їй буде, де жити. Про те, що вони могли б подумати ще і про мене, я взагалі мовчу.

Я вийшла заміж у вісімнадцять років. Я давно хотіла втекти з цієї родини, де боготворять Аліну. А мій чоловік – це найкраща в світі людина, якій я довіряю і яка мені допомагала в усі найважчі моменти, коли батьки навіть би пальцем не порухали для мене.

Я прийшла до матері з батьком та попросила хоч трохи допомогти зі святкуванням. На квартиру я б взагалі не ризикувала просити, не було ні сенсу, ні бажання. Натомість я почула не згоду хоча б на якусь допомогу чи щось таке, а бідкання, що, виявляється, поганий в Аліни чоловік, вони розлучаються і тепер старшій сестрі немає куди піти. І тому вона повертається назад до батьків. Тепер буде жити з ними та виховувати дитину.

В підсумку вони навіть не прийшли на розпис. Просто не прийшли і навіть не подзвонили не привітали. А чого я очікувала? Нічого більшого вони б для мене ніколи б не зробили. Ми не робили святкувань. Просто прийшли в РАЦС, розписалися та посиділи в домашньому колі: я, чоловік та свекруха.

Так ми почали жити з моєю свекрухою. Жінка прекрасна, неймовірна. Вона замінила мені мати. Такого тепла і любові я ніколи не отримувала від рідних батьків, як від жінки, що народила такого прекрасного чоловіка. Ми збирали на власне житло десять років. І в підсумку придбали власний будинок. Ми вирішили, що так буде краще для нас і для майбутніх дітей.

Весь цей час мати дзвонила мені щовечора і вела розмову тільки про одне: який поганий колишній зять і яка бідна Аліна, що їй так не пощастило в житті. І навіть по спливу цих десяти років вона не знайшла роботи, не змогла стати самостійною. Не хотіла просто. А для чого? Є ж батьки. Вони все зроблять за неї.

Але тепер мати телефонує та вимагає від мене грошей. Мовляв, я зобов’язана допомагати утримувати старшу сестру. Це мій обов’язок допомагати їй.

– Мій обов’язок? Їй тридцять три. Вона не дитина. Аліна сама має нести відповідальність за своє життя, але ви завжди ставили її на перше місце і в усьому потакали. От і виростили ні на що не здатну ледарку. А я всього досягала власною працею. Ви не любили мене ніколи, то чому я маю любити вас і сестру?

Після цих слів ми перестали спілкуватися як з батьками, так і з сестрою. І мене легше жити. Як мінімум, я не вислуховую щовечора, як важко Аліні і який поганий її колишній чоловік…

Реклама

Також цiкаво:

Close