Свекруха намагалась вигнати мене з моєї квартири, доки чоловіка не було вдома!!

Я буду однією з тих, хто скаже – я ненавиджу свою свекруху, і це у нас взаємно.

Почалось все з того, що свекруха після нашого одруження почала приходити до нас з перевірками й постійно повторювати, що я роблю все не так, навіть посуд я мила не так, як потрібно. Коли у неї закінчилися претензії до моїх обов’язків по дому, вона дійшла до мого зовнішнього вигляду й сказала, що одягаюсь я не як дружина, а як дівчина легкої поведінки.

Ще вона любила приходити зранку і вказувати на те, що її син любить не такий сніданок, хоч чоловік завжди наголошував, що йому подобається моя їжа.

Потім дійшло до того, що вона почала приходити в обід та на вечерю й куштувати мої страви, обґрунтовуючи це тим, що боїться, що я отрую її сина. І кожен раз я чула одне і теж.

– Невже тебе вдома не навчили готувати борщ? Це так несмачно, що хочеться його виплюнути! Я не уявляю, як це буде їсти мій син! – вона це говорила, наминаючи другу тарілку борщу.

Я промовчала, щоб не погіршувати ситуацію, після цього свекруха пішла й наступного разу повернулась вже через три години. Я не могла зрозуміти, чому вона так часто до нас приходить, невже їй й справді наскільки немає що робити, щоб ходити туди сюди три рази на день.

– Що цього разу сталось? – запитала я, ледь приховуючи роздратування.

– А от з сином говорила він сказав, що у відрядження на два дні їде, то я вирішила, що буду у тебе ночувати. Поки він не повернеться, щоб ти ніякого чоловіка додому часом не привела! – заявила мені свекруха.

– Що ж за дурниці ви говорите? Я ніколи не зраджувала чоловіку і збираюсь йому і надалі бути вірною! – промовила я.

– Ой, всі ви так кажете, а я думаю, що мені краще самій все перевірити й проконтролювати.

Я не знала, куди себе діти від такої нав’язливої поведінки. До того ще й провести з цією жінкою ніч мені зовсім не хотілось, але діватися було нікуди.

Ближче до ночі вона заявила мені, що ночуватиме у нашій з чоловіком спальні, а я можу переночувати й у гостинній на дивані.

– Ви не вважаєте, що це вже нахабство? У себе дома ви можете спати будь-де, а я у себе дома, тому хотіла б спати на власному ліжку! – я вже не могла приховати злості.

– Та хто ти така, щоб говорити, що ти у себе дома? Це квартира мого сина, і я можу у ній робити, що мені захочеться, а якщо тобі щось не подобається, то провалюй геть.

– Це ви собі щось придумали! Ця квартира належить виключно мені, вона перейшла мені у спадок від тата, і ніхто, окрім мене, не має на неї прав! – говорила я злісно. У той момент свекруха зібрала свої речі й покинула мою квартиру.

Наступного дня вона не прийшла і прийшла через день, коли вдома вже був чоловік.

Першою справою у нього вона запитала: «Синку, скажи своїй дружині, хай перепише квартиру на тебе, а то хіба це нормально, що жінка господарка у ній?»

Я не можу зрозуміти свою свекруху чи змиритися з її поведінкою. Боюсь, що скоро не витримаю, і це стане причиною розлучення з чоловіком, хоч я і сильно кохаю його.