ЖИТТЯ

Щоб я не робив, та теща, наче енерrетuчний в@мпір, крuтикує та прuнижує мене. Вона отримує від цього задоволення

Я познайомився з Нелею, коли мені було двадцять чотири роки. Вона навчалася в університеті нашого міста на лікаря. Разом з подругою орендувала квартиру у нашому будинку. Ми почали зустрічатися – я  з Нелею, а мій друг з її подругою. У результаті наші пари зіграли весілля. Тільки через деякий час наші друзі poзлучилися, а ми з Нелею залишилися разом.

Я відразу відчув, що тещі дуже не подобаюся. Їй була нестерпною лише одна думка, що її красуня-донька вийшла заміж в чужому місті. Коли теща телефонувала Нелі, то моя дружина ішла в іншу кімнату і завжди видаляла її повідомлення.

Коли у нас було весілля, Лариса Романівна навіть не приїхала, хоча ми запрошували її. Неля від цього плакала. Приїхав лише тесть. Він був розлучений з матір’ю Нелі. З розмови з ним я дізнався, що у тещі складний характер, і з нею важко поладнати. Вона визнає лише себе і доньку, а інших ні в що не ставить. Я не дуже повірив у слова свекра, думав, що він просто гнівається на колишню дружину.

Реклама

Я не люблю скандали. Характер у мене спокійний, тому вважав, що з тещею швидко знайду спільну мову.

Навчання у Нелі закінчилося. Лариса Романівна зателефонувала і сказала, щоб донька поверталася додому. Вона знайшла їй хорошу роботу у лікарні. А ще теща скаржилася, що постійно хворіє, тому було б добре, якщо Неля житиме поруч з нею.

Нас тут особливо нічого не тримало. Місто невеличке, зарплати низькі. З моїми батьками все нормально, з ними жила сестра. Тому ми з Нелею поїхали до її мами.

Коли теща нас зустріла, вона спочатку була дуже люб’язною. Накрила стіл, показала кімнату, яку для нас приготувала. Наче адекватна жінка. Але вже через два тижні усе змінилося. У мене було враження, що я потрапив до пекла.

Неля ходила на роботу. А я ці два тижня знаходився поруч з тещею, бо не міг тривалий час знайти роботу у чужому місті. Поки я сидів у кімнаті у пошуках роботи, теща злилася, що я цілий день проводжу за комп’ютером. Вона вважала, що я у ігри граю, поки моя дружина гроші заробляє. Вона таке й Нелі говорила: «Ти за поріг, а твій чоловік коханий у комп’ютерні ігри тим часом грає! Негідник, сидить на твоїй шиї! Я давно знала, що він не гідний тебе!» Мені за ці слова було образливо, та я у чужому домі, тому вирішив не підливати масла у вогонь.

Крім того, Лариса Романівна придиралася до мене через будь-які дрібниці. Вона не кричала, не сварилася, зате уїдливо висказувала мені. То я крихти зі столу після себе не змів, то поставив не на ту полицю мило, то зайшов з вулиці у брудному взутті. Я намагався їй завжди догоджати, адже це її будинок, її порядки. Думав перечекати, поки вона звикне до того, що я є у їхньому житті.

Але її і це не влаштовувало. Вона звинувачувала мене у тому, що я нічого не допомагаю по дому. Але це була неправда. Я відремонтував умивальник, зробив двері у шафі, полагодив електричний чайник. Та вона навіть на це уваги не звернула. А дружині сказала, що у мене руки не з того місця ростуть. Коли я запитував: «Що допомогти?», вона відповідала: «Ледарі й під носом роботи не знайдуть!». Тепер я розумію поняття «енергетичний вампір». До них відноситься моя теща. Вона отримує задоволення, коли критикує і принижує мене.

Нарешті я знайшов пристойну роботу і, отримавши першу зарплатню, орендував нам з Нелею квартиру. Дружині я пояснив: чим далі ми від мами, тим рідніші будемо. Ви б бачили очі тещі, коли ми переїздили! В них було скільки гніву, що, здавалося, вона мене зараз спалить ними.

Ми переїхали, але дорікання тещі не припинилися. Вона почала частенько заїжджати до нас  у гості. Бачила, що все у нас  в порядку і поверталася додому знервована, бо не могла знайти недоліки.

Я не хотів сваритися з тещею. Вже писав вище: не люблю скандали. А ще я не хотів, щоб Неля була між нами, як між двома вогнями. Але якось не витримав і запитав у Лариси Романівни:

– Чому ви так до мене ставитеся? Я ж нічого погано вам не роблю. Завжди стараюся догодити. Я люблю вашу доньку, а вона любить мене.

А теща і відповіла:

– Я тебе не народжувала, то чому я маю тебе любити?

Я не розумію, невже треба любити лише тих, кого народжуєш? А як же елементарна повага? Можливо, треба тещі дати відсіч і хоч раз послати її куди подалі? Як ви вважаєте?

Реклама

Також цiкаво:

Close