Моя мама запропонувала менше митися через комунальні рахунки за воду та газ

Нещодавно я одружився з Валентиною. Через те, що на власну квартиру ще немає коштів, то перший час вирішили пожити у моїх батьків. Разом з нами у трикімнатній квартирі мешкають батьки, моя старша сестра та її донька, яка ще ходить до дитячого садочка. Звісно ж, це трошки незручно, але ми маємо змогу відкласти гроші, адже не потрібно платити за житло, лише частину комуналки та на продукти.

Спочатку все було добре. Але після чергового підвищення тарифів на комунальні послуги моя мама наче зійшла з розуму. Щойно хтось заходив до ванної кімнати, як вона починала слідкувати, хто скільки часу там проводить. Далі почалися нарікання, що занадто довго ввімкнена вода. А в останній час це переросло в стукіт кулаками до дверей. Одного разу я з несподіванки навіть порізався лезом для гоління.

Вмикати світло у квартирі тепер також стало якимось табу. Зі світильників почали пропадати лампочки. Живемо наче печерні люди. Неодноразово помічав, що поставивши ввечері заряджати телефон, вранці його можна знайти вимкненим з мережі.

Найгірше, що прати речі в машинці неможливо. В цілях своєї нездорової економії мама вирішила прати без машинки – руками. Після першої ж такої процедури мої сорочки та кофта стали на 2 розміри більшими й більше не повернулися до свого первісного стану.

Кожен ранок починався з одного і того ж. Скандали та крики біля дверей ванної. «Жертвами» моєї мами була вся квартира. Навіть після того, як я не витримав та доплатив більше за комунальні послуги, вона не заспокоїлась. «Ти що мільйонер, щоб розкидатися грошима. Я краще на них куплю кілька кілограмів сосисок». Таке вимірювання життя кілограмами сосисок мене обурило, і того дня ми сильно посварилися.

Найважче було моїй жінці Валентині. Вона не хотіла образити мою маму, але й терпіти «економію» було неможливо. Тиждень тому, коли я прийшов ввечері з роботи, вона одразу кинулася мені в обійми та почала плакати. Я довго випитував у неї що сталося, але вона не хотіла мені жалітися.

Але я все одразу зрозумів, коли побачив на дверях ванної кімнати розклад. На звичайному подвійному листі у клітинку був намальований графік, кому і коли з мешканців нашої квартири дозволено приймати душ. Кожному був відведений один день на тиждень.

Для мене це була остання крапля. Я відірвав цей графік та викинув його у смітник. А коли мама повернулася від подруги, всі мешканці квартири чекали її на кухні. Як не намагалися ми їй пояснити, що щодня працюємо з людьми й не можемо митися раз на тиждень, що просто неприємно лягати у постіль без душу після роботи й тому подібне, мама нічого навіть не хотіла слухати.

Тоді я поставив ультиматум. Або ж вона припиняє свій економічний терор стосовно родини, або ми з Валентиною переїжджаємо на іншу квартиру. Її рішення мене приголомшило. Вона без хвилини вагання сказала, що якщо ми так хочемо, то можемо хоч зараз почати збирати речі, адже вона не дозволить пустити її по світу нашими забаганками.

Вже кілька тижнів ми з дружиною живемо в орендованій квартирі. Як же приємно було першого ж дня прийняти гарячу ванну і не чути під дверима незадоволеного бурмотіння. Ми ще ніколи не були такими щасливими!

Спілкуючись з сестрою, я дізнався, що правила вдома стали ще жорсткішими. Тепер «потрібно менше відкривати холодильник, бо холод виходить» та ходити до туалету в торговий центр, щоб не витрачати зайвої води. А остання новина мене взагалі мало не «вбила». Мама вирішила в нашу кімнату заселити якусь студентку і вже навіть дала оголошення в газету. Мені шкода тієї студентки, яка погодиться жити з моєю мамою. Я її звісно ж люблю, але мені соромно, що на пунктику економії вона доходить до таких крайнощів.