Як виявилося, Оля та Андрій сильно nocварилися та poзлучилися. Відповідно дітей ніхто із них забирати не захотів. Який же це цинi чний вчинок. Як можна було так вчинити з їхніми біологічними дітками?

Оля та Андрій вже як шість років живуть у спільному шлюбі. І все ніби чудово, але є одна проблема — дружині ніяк не вдається завагітніти. Пройшовши всі необхідні обстеження, лікарі повідомили, що Оля не зможе виносити дитину. Адже це несе небезпеку для її здоров’я. Тому прогнози були не надто втішні: або маля не залишиться у живих, або Оля, або ж вони разом. Така новина засмутила молоде подружжя. Але опускати руки вони не збиралися, почали думати над розв’язання даної проблеми.

Вони тривалий час шукали достойну клініку та лікарів, для проведення запліднення поза організмом. Та й знайти жінку, яка б виносила маля, теж завдання не з легких. 

На світ з’явитися мали двоє діток — двійнятка. Пологи були явно не легкими. Як же всі хвилювалися за матір та дітей. Але жінка більше хвилювалася за малечу, ніж за себе. В результаті, лікарі змушені були зробити кесарів розтин, адже потрібно було зберегти життя цих двох людей. На щастя, все пройшло добре. Лікарі успішно провели операцію. Малята здоровенькі, як і їхня мати.

Дітки були дуже красивими та милими. Народилися хлопчик та дівчинка.

Але неочікуваним було те, що біологічні батьки не підіймали трубку. Ні від кого, адже вже пробували дзвонити з різних номерів, але все марно. І на повідомлення не відповідають.

Через два дні у пологовий будинок прийшов Андрій. І одразу ж направився до головного лікаря, а не до дітей. Він не довго затримався у кабінеті, вийшов з таким же настроєм, з яким і зайшов туди — абсолютно холодний та не задоволений. Андрій покинув будівлю лікарні, і з того часу його більше ніхто не бачив.

Як виявилося, Оля та Андрій сильно посварилися та розлучилися. Відповідно дітей ніхто із них забирати не захотів. Який же це цинічний вчинок. Як можна було так вчинити з їхніми біологічними дітками? А матір, яка пройшла такий довгий та важкий етап виношування малят? Це все іграшка якась чи що: якщо забажаю то заберу, а ні то залишу?

Коли про цю новину дізналася сурогатна матір, то вона ще довго не могла отямитися. Навіть не хотіла нікого бачити та чути.

Порадившись зі своїм чоловіком, вони вирішили забрати малят до себе. Їм було вже байдуже навіть на чужі гени.

Перед тим, як Оля та Андрій домовлялися з сурогатною матір’ю, вони підписали договір. У якому було зазначено, якщо подружжя відмовиться від дітей, то повинні заплати жінці відповідно суму, адже вона ризикувала своїм життям та здоров’ям. Та щоб компенсувати моральну шкоду.

Зараз сурогатна мати щасливо живе зі своїми дітками.