Це тут я – н1хт0, а вдома мене усі поважають і слухають

Неодноразово мені доводилося бачити за роботою людей з країн Середньої Азії. Я бачив, як більшість наших громадян дивляться на них з презирств0м, ніби вони рангом нижче. Ці різноробочі звичайні люди, та чомусь не всі ставляться до них з повагою.

Я бачив, що у нашій країні люди зневажливо говорили з грузинами, татарами, таджиками чи азербайджанцями. Чомусь завжди хамство! Одна справа, якщо на таке ставлення заслуговують! Але інша – неповага через те, що іноземці приїхали на заробітки у нашу країну, за те, що вони іншої національності.

Якось я познайомився з одним азербайджанцем. Він орендував квартиру у нашої сусідки. Цей чоловік продавав на базарі хурму, гранати та інші східні фрукти. Я і моя дружина частенько у нього скуплялися. Оскільки він був знайомим, ми йому довіряли і брали такі продукти лише у нього – знали що продасть нам якісний товар. Ніколи з ним не було непорозумінь. Ельнур неодноразово пробачав мені декілька гривень, якщо мені не вистачало на покупку. Нашому сину завжди давав просто так якісь фрукти.

Якось перед нами скуплявся один чоловік. Він зневажливо звернувся до Ельнура:

– Гей, ти! Ану зваж мені кілограм хурми!

Потім його не влаштувала решта:

– Що ти мені дав? Знаю я вас! Хутчіш перерахуй! Наживаєтеся на нас і дурите постійно!

Ми бачили, що Ельнуру незручно було. Та він мовчки перерахував усе на калькуляторі і показав його невдоволеному покупцю.

Той скривився. Нічого не відповів і пішов геть. Навіть не думав вибачитися. Мені й моїй дружині було соромно за таку поведінку наших співгромадян.

Одного разу у мого друга Руслана працювала бригада будівельників. Він якраз будував дачу, а ми поїхали до нього відпочити на природі.

Поряд з молодими хлопцями працювало два таджики. Вони були брудні, їхні руки були жилясті, а обличчя – худі та зморшкуваті. Було видно, що їм за сорок років обом. Та вони вправно крили дах на будинку. Нарівні з молодими, хоча було видно, як їм тяжко.

Я, не замислюючись, запитав одного з них:

– Можливо, Вам краще змінити роботу на легшу?

– На яку? – посміхнувся він.

– Ну не знаю… Будівництво – справа важка! Здоров’я своє гробите тут…

– Ех, чоловіче! – зітхнув таджик, а далі зі своїм акцентом продовжив: – Це ж тут я різноробочий. А вдома на Батьківщині – мене всі поважають та слухають. Я завжди при грошах там. Зараз на мені – робочий одяг, а там я ходжу в найдорожчих тканинах! Молоді люди до мене приходять, поради запитують.

Він мрійливо підвів очі до неба і промовив:

– Аби ти бачив, який я будинок збудував там собі! Не всі таким житлом можуть похвалитися! На два поверхи! Сам, своїми руками! Моя дружина та діти там живуть, як у Бога за пазухою. Ось трохи грошенят підзароблю і знову до них, рідних, поїду. Ось так!

А мені цікаво, як ви ставитеся до різноробочих інших національностей, що працюють у нашій країні?