Донька пoпpocилa нас з дружиною написати зaп0вiт, бо вже час це зробити!

Ми з жінкою рaнo одружились – нам було по 18 років. Ми були молодими й будували плани на майбутнє. Через 2 роки після весілля в нас народився син Олег, а ще через 3 роки – донька Аліна. Діти були дуже дружніми і старший брат завжди захищав свою молодшу сестру, коли її 0бpaжaли.

Згодом ми отримали квартиру з моєї роботи. Ми були дуже щасливі, тому що до цього змушені були жити з тещою в її квартирі. Приватизувавши нову квартиру, ми нарешті переїхали. Дітям на той час було вже 4 роки та 7 років. Тому почали готуватись до школи.

Після закінчення школи Олег вступив до інституту. Згодом до нього ж вступила й Аліна. Хоч навчались на різних факультетах, вони й там дружили, в них була навіть одна компанія. Тому вони не розлучались навіть в інституті. Завжди були поруч і допомагали один одному порадою чи ділом.

Минуло ще кілька років і наші діти знайшли собі свої половинки. Аліна вийшла заміж і згодом взяла з чоловіком кредит на квартиру. Вони розуміли, що буде складно в фінансовому плані. Але радувало те, що буде власне житло, а не орендоване. Що ж стосується Олега, то він одружився і переїхав до квартири дружини.

Здавалося, все склалось чудово. Але потім щось пішло не так, і наші діти почали сильно сперечатись, поки остаточно не посварились.

Аліну звільнили, й вона довго шукала нову роботу й хвилювалась, що в них можуть забрати квартиру, якщо не платитимуть вчасно. А Олег почав сваритись з дружиною і тому теж непокоївся, що вона може вигнати його з її квартири, в якій чоловіка так і не прописала. Нам як батькам було боляче від того, що діти вже не такі дружні, але до останнього старались не втручатись, сподіваючись, що вони самі помиряться.

Коли Аліна приїхала до нас, ми з дружиною зразу зраділи, що випала нагода поговорити з нею наодинці без брата і з’ясувати, що між ним сталось. Натомість вона нас ошелешила. Аліна сказала, що нам з дружиною треба написати заповіт, щоб половину квартири залишили їй, а іншу – братові. А коли нас не стане, то діти продадуть квартиру і поділять гроші навпіл, ніби-то так буде правильно.

Нам з дружиною лише по 50 років, а власні діти нас вже хоронять. В нас ще є плани на життя, а вони вважають, що ми вже не потрібні.

Ми з дружиною не розуміли, що ж сталось між нашими дітьми. Адже вони змалечку завжди були дружні. Дружина вирішила подзвонити Олегові. Після розмови з ним ми зрозуміли, що діти вже обговорили цю тему між собою. Адже Олег заявив, що в Аліни в будь-якому випадку лишиться квартира, а він в будь-який момент може опинитись на вулиці.

Ми були настільки шоковані. Не очікували такого від дітей, що вони так рано будуть нас хоронити. Ми їм впевнено відмовили. Адже і я, і дружина віримо в прикмети та боїмось, що з нами може передчасно щось статись, коли напишемо заповіт. Чи, не доведи Боже, діти сприяють цьому. Хоч так і не можна думати про дітей, але після розмови з Аліною зрозуміли, що від них можна очікувати чого завгодно.

Я не знаю, що нам далі робити. Дружина збентежена, як і я.