Ми з сестрою все життя прожили разом з батьками і далі живемо з ними. От тільки зараз наша родина збільшилася. Сестра вийшла заміж і народила двох діток. Старший якраз пішов до першого класу.
Квартира у нас не дуже велика, але місця вистачає всім. Я живу у маленькій дитячій кімнаті, батьки у спальні, а сестрі віддали нашу вітальню. Та й не дивно, бо це найбільша кімната і з балконом. Молодша донечка часто спить у візочку на балконі, щоб дихати свіжим повітрям.
Так ось, чоловік моєї сестри зовсім знахабнів. Він підійшов до мене із серйозною розмовою. “Його величність” вирішила, що я можу жити на кухні, бо там є канапа, яка розкладається. А їм тіснувато в їхній кімнаті і він втомився від плачу молодшої і від того, як старший син вчиться читати і рахувати. Спокою захотів.
Це ж додуматися до такого. Абсурд та й годі. Хочеш спокою – купи окрему квартиру і виїжай від нас. Або йди жити до своїх батьків, чи сам на кухню. Сам гість в нашому домі, а придумав собі командувати наче хазяїн.
Я одразу ж розповіла сестрі про те, що вчудив її чоловік. І вона його підтримала. Ба більше, сестра сказала, що мені пора шукати хлопця і йти жити окремо. Добре, що хоч батьки розставили крапки над “і”. Сказали цим голубчикам, що їх ніхто не тримає, а хочуть спокою – хай орендують собі квартиру.
